Міжнароднаекономічнаінтеграція — цевзаємопереплетіннянаціональнихпроцесіввідтворення, щобазуєтьсянаподіліпраціміжнаціональнимигосподарствами, встановленняміжнимистійкихзв’язківівзаємодійурізнихформах.
Передумови міжнародної регіональної інтеграції:
1) близькість рівнів економічного розвитку й ступенів ринкової зрілості країн;
2) географічна близькість країн, що інтегруються, існування в більшості випадків загальних кордонів та історично створених економічних зв’язків;
3) спільність економічних та інших проблем, які стоять перед країнами у сфері розвитку, фінансування, регулювання економіки, політичного співробітництва.
Об’єктивною основою інтеграції є високий рівень міжнародного поділу праці й інтернаціоналізація виробництва.
Процес міжнародної регіональної інтеграції відбувається на мікро- і макрорівні. На мікрорівні система взаємозв’язків відбувається в рамках міждержавного внутрішньофірмового простору. На макрорівні — на основі формування економічних об’єднань держав та узгодження національних політик.
Етапи :
На першому етапі інтеграційного процесу укладаються преференційні торгові угоди. Відповідно до них скорочуються тарифні бар’єри у взаємній торгівлі при збереженні національних тарифів стосовно третіх країн.
На другому етапі створюють зону вільної торгівлі, яка означає повну відміну митних тарифів у взаємній торгівлі при збереженні національних митних тарифів стосовно третіх країн.
На третьому етапі створюють митний союз. Поряд з функціонуванням зони вільної торгівлі він передбачає встановлення єдиного зовнішньоторговельного тарифу та єдиної зовнішньоекономічної політики стосовно третіх країн.
Четвертий етап пов’язаний з виникненням загального ринку. В його рамках вільна взаємна торгівля товарами і послугами та єдиний зовнішньоторговельний тариф доповнюються вільним пересуванням факторів виробництва — капіталу та робочої сили, а також узгодженням економічної політики.
На п’ятому етапі формується економічний союз. Він сполучає розглянуті типи інтеграції з координацією макроекономічної політики країн-учасниць, уніфікацією законодавств і стандартів, створенням наднаціональних органів управління.
В міжнародній практиці виділяють два основних методи здійснення міжнародної економічної інтеграції: функціональний та інституціональний. В першому випадку підкреслюється інтегруюча роль ринкових сил. Інтеграція розглядається як процес, заснований на статичних порівняльних перевагах країн. При цьому важливу роль відіграє взаємодоповнюваність економік країн, що інтегруються. З позиції інституціонального підходу інтегруватись мають не взаємодоповнюючі, а однорідні та конкурентоспроможні економіки, створюючи принципово нові економічні комплекси, в межах яких має відбуватись структурне взаємопроникнення економік.