У становленні та розвитку американського романтизму виділено три періоди.
1. Ранній американський романтизм (1819-1830-ті рр.), до якого критики та науковці віднесли творчість В. Ірвінга, Ф. Купера, Д. Кеннеді та ін. Творчість письменників раннього етапу носила оптимістичний характер, пов'язаний з героїчним часом Війни за незалежність. 2. Зрілий американський романтизм (1840-1850-ті рр.) - це творчість Н.Готорна, Е.По, Г.Мелвілла та ін. Більшість письменників цього періоду пережила глибоке незадоволення ходом розвитку країни, тому в їхніх творах переважали драматичні, навіть трагічні тони, відчуття недовершеності світу і людини, настрої туги, усвідомлення трагізму людського буття. З'явився новий герой - людина з роздвоєною психікою, яка несла у своїй душі штамп приреченості. 3. Пізній американський романтизм (60-ті рр. XIX ст.). Це період кризових явищ. На даному етапі працювали ті письменники попереднього етапу, які продовжували свій творчий шлях у літературі. Відбулося різке розмежування романтичної літератури на: - літературу аболіціонізму, яка в рамках романтичної естетики протестувала проти рабства з естетичних та загально-гуманістичних позицій. -літературу Сходу, яка романтизувала й ідеалізувала "східне лицарство", постала на захист історично приреченого руху та реакційного укладу життя.
Едгар По органічно вписується в загальну картину літературного життя США. По був першим американським письменником, який вловив загрозу бездуховності, небезпеки, яка йшла поряд з комерціалізацією "серединних штатів", діловитим практицизмом ново-англійського пуританства і "новим аристократизмом" Південного Заходу. Ядром прозової спадщини По є "страшні" оповідання. Саме в них найбільш яскраво виявились основні особливості художньої манери письменника. У них розкриваються своєрідність і глибина людської психіки, вивчається людське єство, можливості тіла і духу. Е. По прагне вловити закономірність людської поведінки, які найяскравіше проявляються у виняткових обставинах.
З усього написаного Фенімором Купером найвідомішою лишилася його пенталогія про Шкіряну Панчоху. Назва одного з романів пенталогії «Останній з могікан», ім’я індійця Чінгачгук-Великий Змій увійшли в літературу і мовний обіг, стали прозивними.
Останній з могікан "- другий за часом створення роман пенталогії. Він написаний вже зрілим автором, що знаходяться в розквіті творчих сил і таланту і разом з тим ще до його від'їзду до Європи, що ознаменував початок життєвої драми Купера. Сюжет роману побудований на традиційному для американської літератури , але романтично переосмисленому автором "оповіданні про полон і рятування". Це історія про підступне захоплення дочок полковника Мунро - прекрасної і хороброї чорноокої Кори і білявої тендітної і жіночної Аліси - хитрим і жорстоким Гуроном Магуа і про багаторазові спроби Соколиного Ока (Натті Бампо) за допомогою його вірних друзів - індіанців-могікан Чингачгука і його сина Ункаса - врятувати полонянок.
