Романтизм в Англії сформувався раніше, ніж в інших країнах Західної Європи і не був явищем раптовим, бо романтичні тенденції довгий час існували таємно.
Перший етап розвитку романтизму в Англії датувався 90-ми роками XVIII ст. Нове в літературі - наслідок сприйняття революційних подій, їх оцінки. Характер змін був очевидним у творчості письменників, які вступили у літературу на даному етапі сказали своє нове слово, подібно до Р.Бернса (незадовго до він смерті встиг оспівати "дерево волі"), або ж першого романтика У.Блейка.
Під знаком ставлення до революції складалася і творчість молодих поетів: У.Вордсворта, С.Т.Колріджа, Р.Сауті. Цих трьох митців об'єднали спільною назвою "Озерна школа" і назвали "лейкистами" (з англ. "лейк" - озеро). Але вони не вважали себе представниками однієї школи, доводячи свою оригінальність і самобутність таланту. Літературознавці чітко виділили спільні риси у їхній творчості:
-пройшли у чомусь схожий шлях духовного і творчого розвитку;
-зазнали спокуси руссоїзму і революційно-демократичних ідей
-були першовідкривачами і теоретиками нового напряму - романтизм (передмова до другого видання збірки "Ліричні балади" (1800 р.) стала першим естетичним маніфестом англійського романтизму).
Другий етап являв собою формування самостійної романтичної традиції. У ці роки одна за одною з'являлися поетичні книги, які знаменували прихід нових авторів, несхожих один на одного і конкуруючих між собою: Т. Мур, В. Скотт, Дж. Байрон.
Ім’я Байрона асоціюється з романтичним поглядом на світ. В творах автора зародився особливий герой – розумний, самотній, розчарований романтик. Вперше такий образ з’явився на сторінках поеми «Паломництво Чайльд-Гарольда» і відразу сподобався читачам. Поема має форму щоденника подорожнього, який пишуть дві особи: сам автор і його герой. Герой поеми після перших рядків біографічного характеру стає лише ім’ям, його витісняє автор, й до кінця поеми дистанція між ними майже зникає. Образ Гарольда - сина свого століття - не зводимо до конкретної особистості. Байрон хоче бути зайнятий не часткою, а загальним і пише не буквальний портрет - він узагальнює умонастрої, мрії й розчарування цілого покоління.
Спенсерова строфа — різновид нони; строфа, створена англійським поетом XVI ст. Е.Спенсером у поемі "Королева фей". Для неї властивий п'ятистопний ямб, але останній рядок — із шестистопним ямбом. Має римування за схемою: абаббвбвв. Застосовуються окситонні та парокситонні рими. Зразком С.с. вважається поема Дж.Байрона "Мандри Чайльд-Гарольда".
