Слово “інтерактив” походить від англійського слова “interact”. “Inter” – це взаємний, “act” – діяти. Інтерактивний – здатний взаємодіяти або перебувати в режимі бесіди, діалогу з будь-чим (наприклад, комп’ютером) або з будь-ким (людиною). Сутність інтерактивного навчання полягає в активному залученні всіх учнів до процесу пізнання.
ІН це специфічна форма організації пізнавальної діяльності учнів мета Створення комфортних умов навчання Відчуття учнем своєї успішності, інтелектуальної досконалості Побудова продуктивного освітнього процесу
Цілі і завдання інтерактивного навчання: розширення пізнавальних можливостей учнів, зокрема у здобуванні, аналізі та застосуванні інформації з різних джерел, можливості перенесення отриманих умінь, навичок та способів діяльності на різні предмети та позашкільне життя учнів, формування глибокої внутрішньої мотивації.
Інтерактивні технології це організація засвоєння знань і формування певних вмінь та навичок через сукупність особливим способом організованих навчально–пізнавальних дій, що полягають в активній взаємодії учнів між собою та побудові міжособистісного спілкування з метою досягнення запланованого результату.
Структура уроку із застосуванням інтерактивних технологій 1 • Мотивація • сфокусувати увагу учнів на проблемі та викликати інтерес до обговорюваної теми; 2 • Оголошення теми та очікуваних результатів • забезпечити розуміння учнями змісту їхньої діяльності під час уроку; 3 • Надання необхідної інформації • дати інформацію для опрацювання за мінімальний час; 4 • Інтерактивна вправа – центральна частина уроку • практичне засвоєння навчального матеріалу, досягнення поставленої мети уроку; 5 • Рефлексія – підбиття підсумків, оцінювання результатів уроку • усвідомлення отриманих результатів, пошук проблеми, планування перспективи та корекції.
Класифікація інтерактивних методів навчання М. Кларін класифікує інтерактивні методи навчання за принципом активності: • фізична (зміна робочого місця, виконання записів, малювання тощо); • соціальна (ставлення запитань, формулювання відповідей тощо); • пізнавальна (доповнення відповідей, виступ, самостійний пошук розв'язання проблеми тощо).
О. Пометун і Л. Пироженко об'єднують форми інтерактивного навчання у чотири групи, залежно від мети уроку та форм організації навчальної діяльності учнів: • кооперативне навчання (робота в парах, трійках, карусель, робота в малих групах, акваріум тощо); • колективно-групове навчання (мікрофон, незакінчені речення, мозковий штурм, «навчаючи — вчуся», «ажурна пилка» та ін.); • ситуативне моделювання (імітаційні ігри, рольова гра, драматизація та ін.); • опрацювання дискусійних питань (метод ПРЕС, «займи позицію», «дискусія» тощо).
М. Скрипник у свою класифікацію інтерактивних методів навчання поклала такий принцип навчання, як взаємодія — діалог. Дослідниця визначає наступні інтерактивні методи навчання: • інформаційні («Моє ім'я», «Весела Віра», «Перше знайомство», «Хвилина мого життя», «Паперові літаки», «Мені подобається...», «Іменні жетони»); • пізнавальні («Від А до Я»); • мотиваційні («Мої очікування», «Лист до самого себе», «Самооцінка», «Інтерв'ю»); • регулятивні («Виробимо правила»).
