Виховні технології – група педагогічних технологій, існування яких є дискусійною проблемою, що пояснюється складністю діагностування тих якостей, розвиток яких передбачений метою технології.
Під виховними технологіями розуміють науково обґрунтовану стратегію, тактику і процедуру виховання. Розрізняють виховні технології і технології виховання. Вважається, що виховні технології – ширше поняття, ніж технології виховання.
Як і будь-яку освітню технологію, виховну технологію визначають як діяльність чи сукупність дій, як проект (модель) виховного процесу, як систему, у якій результат відповідає визначеній виховній меті. У виховній технології особливо важливо вміти діагностувати відповідність результату меті; отже описувати виховну технологію необхідно у комплексі із діагностичними методиками.
.Відомими виховними технологіями є такі:
Технологія жорсткого колективного виховання А. С. Макаренка;
Технологія колективного творчого виховання І. П. Іванова;
Технологія гуманного колективного виховання В. О. Сухомлинського;
Технологія виховання в сучасній масовій школі (шоу-технологія);
Технологія виховної роботи з колективом класу;
Технологія організації самовиховання;
Технологія релігійного (конфесійного) виховання.
Часто до виховних технологій відносять також технологію «Створення ситуації успіху».
На сьогодні є дискусійною проблемою місцезнаходження у класифікаціях виховних технології особистісно-орієнтованого виховання. Її виділяють як окрему технологію або до неї відносять низку освітніх технологій, які сприяють розвитку неповторної особистості, яка здатна реалізувати особистісний потенціал та свідомо прилучається до системи цінностей, вироблених людством. До особистісно-орієнтованих технологій відносять створення ситуації успіху, колективного творчого виховання тощо. Проте вченими розглядається також особистісно-орієнтоване виховання як окрема інноваційна технологія.
