Слово «технологія» прийшло в педагогіку із промислового виробництва, де воно означало процес виготовлення продукції найбільш ефективним та економічним способом («технологія виготовлення втулки», «технологія плавки чавуну» тощо). Поняття «педагогічна технологія» у свою чергу пройшло певну еволюцію.
Перший період (40-50-ті роки) — термін «технологія в освіті» означав застосування аудіовізуальних засобів у навчальному процесі.
Другий період (50-60-ті роки) — під «технологією освіти» стали мати на увазі програмоване навчання
Третій період (70-і роки) — з´явився термін «педагогічна технологія», що став означати заздалегідь спроектований навчальний процес, який гарантує досягнення чітко поставлених цілей.
Четвертий період (з початку 80-х років) — створення комп´ютерних та інформаційних технологій навчання.
Термін "технологія" грецького походження й означає "знання про майстерність".У тлумачному словнику технологія - це сукупність виробничих методів та процесів у певній галузі виробництва, а також наукове пояснення способів виробництва.
Термін "технологія" історично став поширюватись в галузі промислового виробництва, де результатом є матеріальні продукти. Поступово він став еволюціонувати й поширюватись за межі виробничих конвеєрів. В СССР термін "педагогічна технологія" було уведено в обіг на початку ХХ століття. У 20-ті роки в працях з педології, що здебільшого ґрунтувались на працях із рефлексології (І. Павлов, В. Бехтерев, С. Шацький) уводиться термін "педагогічна техніка", тлумачення якого міститься у Педагогічній енциклопедії 30-х років. Низький рівень розвитку педагогічної науки на початку ХХ століття обумовив одночасно розвиток багатьох напрямків педагогічних досліджень та присутність різних поглядів на розв’язання типових задач.
Педагогічна техніка визначається як сукупність прийомів і засобів, спрямованих на чітку й ефективну організацію навчальних занять. Поняття "педагогічна техніка" торкається комплексу вмінь, прийомів учителя користуватися своїм психофізіологічним апаратом з метою досягнення максимального педагогічного впливу на особистість вихованця. Цей термін розкриває одну зі складових педагогічної майстерності вчителя, а його аналіз дає підстави для висновків, що вже у 30-ті роки ХХ століття у педагогіці були реалізовані спроби моделювати прийоми цілеспрямованого педагогічного впливу.
З позиції широкого упровадження у практику організації педагогічного процесу нових ідей перший період розвитку і відповідно еволюції поняття "педагогічна технологія" припадає на 30-50-ті рр. ХХ століття. Для нього характерне впровадження в практику школи різноманітних технічних засобів подання інформації – відтворення звуку, проекції зображень, що об'єднуються поняттям "аудіовізуальні засоби". Хоча технічні засоби навчання, що прийшли в тогочасну школу мали своїм першим призначенням побутове використання (програвачі, проектори, телевізори тощо), їх застосування в процесі навчання було незвичним, новим явищем.
Об’єктивна оцінка першого етапу розвитку освітніх технологій показує, що офіційна педагогічна наука того часу ще не розрізняла такі суттєві аспекти організації навчального процесу, як упровадження нових технічних пристроїв та інноваційних ідей щодо організації навчального процесу.
Початок другого періоду припадає на 50-60-ті роки ХХ століття, що було тісно пов’язано із поширенням принципово нової ідеї організації навчання – програмованим навчанням. Передумовою його упровадження стало усвідомлення педагогічними колами об’єктивної потреби пошуку шляхів підвищення якості результатів освітнього процесу. Так само, як і у 20-30-х роках ХХ століття, різниця між фактичними показниками якості освітнього процесу та бажаними стала отримувати загрозливі розміри, що й упровадження нових технічних засобі подання інформації вже не вирішувало цієї проблеми.
Організація програмованого навчання передбачала створення спеціального навчально-методичного забезпечення для самостійного вивчення матеріалу, здобуття умінь розв’язувати практичні задачі у межах пропонованого навчального курсу. Внесок програмованого навчання у розвиток освітніх технологій оцінюється як революційний, оскільки саме у цей момент наукова педагогіка отримала у широкий обіг ідею врахування індивідуальних особливостей учнів з метою забезпечення їх успішного навчання.
Надалі розвиток технологічного підходу в освіті відбувався у межах окреслених на момент на другому етапі перспективних напрямків. Упродовж 70-80-х років ХХ століття відбулося розширення матеріальної бази педагогічної технології. Крім аудіовізуальної освіти та програмованого навчання, фундамент педагогічної технології надбудували інформатика, теорія телекомунікацій, системний аналіз і педагогічні науки (психологія навчання, теорія керівництва пізнавальною діяльністю, організація навчального процесу, наукова організація педагогічної праці). Це спричинило суттєві зміни у методичній основі педагогічної технології, що на практиці мало тенденцію до здійснення переходу від вербального до аудіовізуального навчання. Відтоді стає масовим випуск новітніх аудіовізуальних засобів, таких, як відеомагнітофон, карусельний кадропроектор, поліекран, електронна дошка, рейкова система кріплення схем, блокнотна дошка для писання фломастером, синхронізатори звука й зображення.
Таким чином, у межах технологічного підходу на другому етапі його розвитку сформувалась спрямованість вирішувати дидактичні проблеми в руслі керівництва навчальним процесом із чітко заданими цілями. Досягнення поставлених цілей обумовлювалось чіткістю їх описання та визначення. Нове розуміння педагогічної технології вже перестало бути просто застосуванням технічних засобів навчання, а стало процесом визначення принципів і розробки прийомів оптимізації освітнього процесу завдяки аналізу фактів, що підвищують ефективність освітнього процесу, шляхом конструювання й запровадження прийомів і матеріалів, а також оцінюванням методів, що запроваджуються.
У 80-х роках розпочався сучасний етап в еволюції поняття "педагогічна технологія", що обумовлено розширенням сфери застосування даного терміну одночасно зі змінами у його розумінні. Від здійснення функції обслуговування процесу навчання педагогічна технологія на сучасному етапі перейшла до інших важливих функцій, а саме: планування, організації процесу навчання, розробка методів і навчальних засобів, що дають можливість реалізувати генетично закладену програму розвитку особистості. Із початком третього етапу розвитку педагогічної технології прихильники технічних засобів зміняли свої категоричні погляди і визнали факт провідної ролі теоретичної розробки та планування процесу навчання.
