Стиль педагогічного спілкування – це стійка система способів та прийомів соціально-психологічної взаємодії педагога й учнів, зумовлена типологічними та особистісними властивостями педагога, а також параметрами ситуації спілкування. У стилі цього спілкування виявляються:
а) особливості комунікативних можливостей педагога;
б) характер стосунків педагога та студентів;
в) творча індивідуальність педагога;
г) особливості студентського колективу.
Наведемо класифікацію стилів педагогічного спілкування, яку розробили М. О. Березовій та Яків Коломінський. В основу цієї класифікації покладено ставлення педагогів до учнів чи студентів.
1. Активно-позитивний стиль педагогічного спілкування виявляється в емоційно-позитивній спрямованості та у ставленні до студентів, що адекватно відображається в манері поведінки та мовленнєвих впливах педагога. Представників цього стилю характеризують: налаштованість на справу; вимогливість у поєднанні із зацікавленістю в успіхах студентів; здатність надавати їм до- помагу у важку хвилину; потреба в неформальному спілкуванні.
2. Пасивно-позитивний стиль педагогічного спілкування. Для представників цього стилю притаманні: замкнутість, сухість, категоричність, педантизм; вимогливість і налаштованість на суто ділові стосунки. Брак емоційного забарвлення Стосунків, що збіднює Спілкування й гальмує творчий розвиток студентів, поєднується із загальною позитивною спрямованістю у манері поведінки та мовленнєвих впливах педагога на студентів.
3. Активно-негативному стилю педагогічного спілкування притаманна яскраво виражена емоційно-негативна спрямованість, що виявляється в наголошуванні на недоліках студентів та постійних зауваженнях на їхню адресу. Негативне ставлення до студентів створює ґрунт для виникнення недовіри, замкненості, а то й таких форм самоутвердження, як лицемірство, брутальність тощо.
4. Пасивно-негативний стиль педагогічного спілкування передбачає завуальоване негативне ставлення до студентів і педагогічної діяльності. Педагоги, яким притаманний цей стиль спілкування, виявляють емоційну в'ялість, приховану неприязнь, сухість і відчуженість у спілкуванні зі студентами. Вони також неуважні до їхніх успіхів і невдач, формально ставляться до роботи.
Проаналізувавши результати дослідження стилів педагогічного спілкування педагогів, операційна система яких зумовлена типологічними властивостями педагогів, Галина Мешко обґрунтовує три найпоширеніші типи вказаних стилів.
1. Особистісно-м'який стиль педагогічного спілкування (операційна система спілкування має ознаки м'якості й делікатності, що зумовлено демократичними педагогічними установками).
2. Формально-жорсткий стиль педагогічного спілкування (стратегія спілкування має риси жорсткості, формальності, авторитарності).
3. Системно-цілісний стиль педагогічного спілкування (гнучка система взаємин з учнями, на рівні емоційно-особистісного спілкування, використовуються так звані м'які операції, а на рівні ділової комунікації – жорсткі; у мовленні викладача звучать жарти). Ґалина Мешко доводить, що найпродуктивнішим і педагогічно доцільним є системно-цілісний стиль педагогічного спілкування.
Цікавим з точки зору обґрунтування класифікації стилів педагогічного спілкування є дослідження, яке провів Василь Галузяк. Так, на основі трьох генералізованих параметрів педагогічного спілкування ("формальність-залежність", "симпатія-антипатія", "дистантність-психологічна близькість") він виділяє вісім стилів цього спілкування (закритий, домінантний, доброзичливий (діловий); закритий, домінантний, недружелюбний (зверхній); відкритий, пасивний, дружелюбний (комфортний); відкритий, пасивний, недружелюбний (байдужий); закритий, пасивний, недружелюбний (відчужений); закритий, пасивний, дружелюбний (формально-толерантний); відкритий, домінантний, недружелюбний (агресивний).
Автор цієї класифікації стверджує, що найоптимальнішим у дидактичному та психологічному аспектах є авторитетний (відкритий, домінантний, доброзичливий) стиль педагогічного спілкування. Педагоги, яким притаманний цей стиль спілкування, характеризуються проявами теплого, доброзичливого, зацікавленого ставлення до учнів, що водночас супроводжується високим рівнем вимогливості та принциповості, уміннями впливати на поведінку студентів.
Наведемо класифікацію стилів педагогічного спілкування (Тетяна Щербан), розроблену за допомогою методу екпертних оцінок на основі інваріантних характеристик процесу взаємодії педагога й учнів: ставлення до учнів, стилів керівництва, орієнтації педагога у спілкуванні (особистісна чи рольова), взаємозвернення (відкрите чи закрите), типу спілкування (діалогічне, монологічне).
1. Діалогічний стиль. Для представників цього стилю притаманні: активність, контактність і висока ефективність спілкування; педагогічний оптимізм, опора на позитивний потенціал особистості учня й учнівського колективу.
2. Альтруїстичний стиль. Для представників цього стилю притаманні: повне підпорядкування себе завданням професійної діяльності; самовідданість роботі й учням у поєднанні з недовірою до їхньої самостійності, підміна їхніх зусиль власною активністю..
3. Конформістський стиль. Для представників цього стилю притаманні: поверхове, безконфліктне спілкування з учнями без чітко визначених педагогічних і комунікативних цілей, яке часто переходить у пасивне реагування на зміни ситуації.
4. Пасивний стиль. Для представників цього стилю притаманні: холодна відчуженість, стриманість, підкреслена дистантність; орієнтація на поверхове рольове спілкування з учнями; відсутність потреби в емоційному включенні у спілкування.
5. Маніпулятивний стиль. Для представників цього стилю притаманні: егоцентрична спрямованість, висока потреба в досягненні зовнішнього успіху; підкреслена вимогливість, замасковане, приховане самолюбство.
6. Авторитарно-монологічний стиль. Для представників цього стилю притаманні: прагнення до домінування; домінування дисциплінарних методів і прийомів у процесі взаємодії; орієнтація на "навчання-примушування"; егоцентризм, агресивність; нетерпимість до помилок і заперечень з боку учнів.
7. Конфліктний стиль. Для представників цього стилю притаманні: педагогічний песимізм; роздратовано-імпульсивне відштовхування учнів, скарги на їхню поведінку; прагнення звести спілкування з ними до мінімуму та прояв агресивності, коли не можна уникнути такого спілкування.
Оптимальним, продуктивним із точки зору організації навчального процесу й реалізації притаманного йому розвивального, виховного та творчого потенціалу є діалогічний стиль спілкування з учнями. Саме він забезпечує: реальний психологічний контакт, який має виникати між учасниками навчального процесу й перетворювати їх на суб'єктів спілкування; подолання різноманітних психологічних бар'єрів, що виникають у процесі взаємодії учителя з учнями (вікових, соціально-психологічних, мотиваційних, пізнавальних, ціннісних тощо), подолання конфліктів; трансформацію традиційної для учнів позиції підкорення – підпорядкування в позицію співробітництва; продуктивні міжособистісні стосунки вчителя з учнями, в яких органічно поєднуються діловий та особистісний аспекти спілкування; цілісну сопіально- психологічну структуру навчального процесу.
