Загальна культура педагога, професійна культура - її компонент
У педагогічних дослідженнях виділяють поняття "базова культура особистості" - реалізовані в діяльності людини знання, вміння, навички, рівень інтелектуального, морального і естетичного розвитку, способи і форми спілкування.
Основою становлення професійної культури педагога виступає його загальна культура, Яка проявляється:
в різнобічності, широкий кругозір, ерудиції;
в високому рівні духовних інтересів і запитів, естетичних і моральних потреб в спілкуванні з мистецтвом, з людьми, з природою;
в культурі мислення, емоційної культури особистості, культури праці, спілкування, правової та екологічної культури і т. д.
Одним з основних загальнокультурних властивостей людини є її універсальність. «Якщо людина, опановує тією чи іншою професією, замикається в своєму вузько професійному світі, - пише Ю. п. Азаров, - то, по-перше, він втрачається як особистість, а, по-друге, неминуче звужується його професійний діапазон, так як спеціальні якості ґрунтуються на загальних законах творчості і харчуються не тільки в своїй області, а й в суміжних областях, ... часом і прямо протилежних напрямах »(25, С.49-50).
Разом з тим, загальна культура далеко не зводитися до універсальності, різнобічності особистості. Для характеристики справді культурної людини частіше користуються такими поняттями, як «духовність», «інтелігентність». духовність - Складне утворення, якісна характеристика свідомості і самосвідомості особистості, що відображає цілісність і гармонію її внутрішнього світу, здатність виходити за межі себе і гармонізувати свої відносини з навколишнім світом. Вона визначається не тільки освіченістю, широтою і глибиною культурних запитів та інтересів, але перш за все передбачає постійний і безперервний труд душі, осмислення світу і себе в цьому світі, прагнення до вдосконалення себе, перетворення простору власного внутрішнього світу, розширенню своєї свідомості.
Педагогічна культура – оволодіння педагогом педагогічним досвідом людства, ступінь його досконалості в педагогічній діяльності, досягнутий рівень розвитку його особистості.
Основні складові педагогічної культури:
педагогічна спрямованість;
психолого-педагогічна ерудиція;
гармонія розвинутих інтелектуальних і моральних якостей;
висока педагогічна майстерність і організованість;
уміння продуктивно поєднувати навчально-виховну і науково-дослідницьку діяльність;
сукупність професійно важливих якостей;
педагогічно спрямоване спілкування і поведінка;
постійне самовдосконалення.
• Стрижньовий компонент педагогічної культури – педагогічна майстерність, яка передбачає синтез розвинутого психолого-педагогічного мислення, професійно-педагогічних знань, навичок і вмінь, емоційно-вольових засобів виразності, що дають змогу педагогові успішно вирішувати навчально-виховні завдання.
Педагог має бути Особистістю з великої літери, справжнім майстром своєї справи, який може протистояти труднощам сьогодення і здатний піднятися над ними. Актуальною є думка К. Д. Ушинського: «У вихованні все повинно грунтуватися на особистості вихователя, тому що виховна сила випливає тільки із живого джерела людської особистості. Ніякі статути та програми, ніякий штучний організм, наскільки добре він не був би осмислений, не може заступити особистість у вихованні....Без особистого безпосереднього впливу вихователя на вихованця істинне виховання, що проникає в характер, неможливе. Тільки особистість може впливати на розвиток і визначення особистості, тільки характером можна формувати характер».
Щоденна педагогічна практика свідчить: суттєвих результатів у вихованні досягають ті педагоги, які мають високу педагогічну культуру, і навпаки – негативні приклади брутальності, що, на жаль, ще присутні у практиці, свідчать про відсутність культури. Тому педагогічну культуру слід формувати цілеспрямовано і постійно розвивати. Вона повинна бути підвалиною діяльності педагога і забезпечувати як удосконалення навчально-виховного процесу, так і самовдосконалення кожного педагога.
