Методологічні підходи до визначення поняття «педагогічна діяльність» відображено в працях Ф. Гоноболіна, Н. Кузьміної, В. Сластьоніна та ін.
Дослідник Л. Бєляєва подає філософське розуміння педагогічної діяльності. По-перше, це передача соціального досвіду, соціальне наслідування, що є необхідною умовою життя суспільства, його постійного відтворення й розвитку. Педагогічна діяльність розглядається як «вид духовно-практичної діяльності, існування якої зумовлене потребами суспільства в соціальному спадкуванні й відтворенні людини як суб’єкта суспільних відносин» [2, с.53].
По-друге, антропологічний вимір педагогічної діяльності відображає залежність систем виховання від розуміння сутності людини та її місця у світі, дає можливість визначити її тип за перевагою тих або інших рис у реально існуючій системі виховання, світоглядні, методологічні основи системи виховання, цілей педагогічної діяльності.
У цьому аспекті актуалізується необхідність філософського осмислення образу сучасної людини як основи антропологічної матриці педагогічного цілепокладання, що відображає системний погляд на людину, гуманістичний підхід до її соціокультурного відтворення й самовиробництва.
По-третє, філософія педагогічної діяльності є філософією «...входження людини в культуру, що служить методологічною підставою структури й технології педагогічної діяльності. Відповідно до трьох шарів культури педагогічна діяльність має такі три шари: практично-діяльнісний, інформаційно-пізнавальний, ціннісно-зорієнтований» [2, с.53].
Педагогічну діяльність як особливий вид соціальної діяльності, що передбачає передавання від старших поколінь до молодших накопичених людством культури і досвіду, створення умов для їх нього особистісного розвитку і підготовки до виконання певних соціальних ролей у суспільстві, розглядає В. Сластьонін [11, с.24].
Конкретизуючи поняття «педагогічна діяльність», М. Галагузова визначає її як різновид професійної діяльності, спрямовану на передачу соціокультурного досвіду за допомогою навчання й виховання на створення умов для особистісного розвитку тих, кого навчають. Педагогічна діяльність має регламентований, безперервний, планомірний характер, вона спрямована на всіх дітей. Об’єктом педагогічної діяльності можуть бути й дорослі, наприклад, у системі професійної освіти [3, с.105].
І. Зимняя визначає педагога суб’єктом діяльності, котрий становить сукупність, сплав індивідуальних, особистісних, властиво суб’єктних якостей, адекватність яких вимогам професії забезпечує ефективність його праці [8, с.165].
Соціально-педагогічна діяльність за своєю суттю дуже близька до педагогічної діяльності, з якої вона виокремилася, проте вона має й свою специфіку. Розгляньмо докладніше її природу, зміст та відмінні риси.
У своїх дослідженнях Н. Бурая, А. Капська, І. Козубовська, Л. Коваль, І. Звєрєва, С. Хлєбік, Л. Міщик та ін. підкреслюють значення діяльнісного підходу для визначення суті соціально-педагогічної діяльності.
Науковці Л. Нагавкіна, О. Крокінська та ін. визначають предметом діяльності соціального педагога двохсторонній процес: процес становлення дитини як суб’єкта соціального життя й процес створення педагогічно доцільного середовища. При цьому об’єкт його уваги – завжди конкретна складна життєва ситуація, а мета – створення умов для успішного розвитку даного двохстороннього процесу [9].
Ключовим поняттям соціальної педагогіки як теорії В. Нікітін вважає соціально-педагогічну діяльність, що полягає в забезпеченні освітньо-виховними засобами спрямованої соціалізації особистості, в передачі індивідові (в освоєнні ним) соціального досвіду людства, знаходженні або відновленні соціальної орієнтації соціального функціонування. До соціально-педагогічної діяльності автор відносить такі процеси: освіту, навчання й виховання, інтеріорізацію й екстеріоризацію соціокультурних програм і суспільної спадщини [12, С. 35].
На думку М. Галагузової, соціально-педагогічна діяльність — це різновид професійної діяльності, спрямованої на надання допомоги дитині в процесі її соціалізації, освоєння нею соціокультурного досвіду й створення умов для її самореалізації в суспільстві [3, С.107]. Сутність соціально-педагогічної діяльності полягає в способі гармонізації відносин людини, групи й середовища на основі задоволення потреби в соціокультурній адаптації й самореалізації, що здійснюється на основі розвитку особистості, з одного боку, і педагогічного середовища - з іншого [Там само]
