Педагогічна праця — особлива сфера суспільного життя, відносно самостійна стосовно інших видів діяльності. Ця самостійність виявляється в численних властивостях, зокрема і в моральних стосунках між педагогом і учнем (студентом), між педагогами тощо. У процесі її здійснення можливі нетипові ситуації, суперечності, конфлікти, розв'язати які з допомогою загальноприйнятих моральних норм не завжди можна.
Педагогічна етика враховує різноманітні обставини здійснення педагогічної праці та непрості моральні колізії, що можуть виникнути в цьому процесі. Йдеться про те, що кожен учень (студент) уже був продуктом чийогось впливу. Ставши предметом праці педагога, він продовжує залишатися об'єктом багатьох чинників впливу, більшість з яких діє стихійно, багатопланово, не завжди конструктивно: сім'я, вулиця, ЗМІ тощо. Педагогічна діяльність має коригувати ці впливи. Крім того, не всі люди, які працюють у виховній системі, є педагогами за покликанням, кожна особистість не позбавлена вад, зокрема й моральних. Від професіоналізму, моральної культури педагога, насамперед його доброти і вимогливості, часто залежать характери та долі сотень і тисяч людей, що свідчить про особливу його відповідальність за результати діяльності.
Педагог повинен не тільки добре знати дисципліну, а й уміти передати свої знання учню, сформувати в нього відповідні уміння і навички. Важливою його рисою є селективне ставлення до інформації, яка постійно збільшується, використання найістотнішої, найнеобхіднішої для майбутньої діяльності учнів. Він не може не зважати на навчальну програму, але й не має сліпо прив'язуватися до неї. Саме цим зумовлений творчий характер педагогічної праці, ознаками якої є:
— неминучість у педагогічній діяльності елементів експромту; проведення уроку (а тим більше лекції), що часто сковує творчі можливості;
— використання знань і навичок красномовства (риторики);
— апелювання педагога не лише до теоретичної свідомості слухачів, а й до їх уяви і почуттів, що залежить від образного мислення, вміння мовою образів інтерпретувати теоретичний матеріал;
— критичне ставлення до літератури, до себе, своїх знань, переконань, світогляду.
Специфіку педагогічної етики засвідчують вимоги, які педагог ставить до своєї праці. Згідно з ними він повинен:
— любити свою дисципліну, цікавитися її досягненнями і проблемами; цінувати власну працю, вбачати в ній серцевину смислу життя;
— постійно пам'ятати про специфіку професії та враховувати її у своїй діяльності;
— усвідомлювати відповідальність за результати діяльності;
— гнучко, толерантно ставитися до вихованців;
— зважати на реальність, насамперед на особливості поглядів, життєві настанови, цінні орієнтації молоді, впливаючи на них кваліфіковано обраними виховними методами.
Наслідком розмірковувань над своєю відповідністю вимогам сучасної школи (ВНЗ) є наполеглива праця, спрямована на розвиток і вдосконалення педагогічної майстерності, особистих якостей, або відмова від педагогічної діяльності.
