Бесіда - найбільш активний мтод вивчення літератури.
Бесіда живе спілкування вчителя з учнями. Ефективність методу бесіди залежить від уміння вчителя формулювати і ставити запитання. Залежно від складності їх поділяють на: запитання про факти; запитання, які передбачають порівняння і відповідний аналіз явищ; запитання про причинові зв'язки і значення явищ; запитання, на які можна відповісти, розкривши зміст понять, обґрунтувавши загальні висновки, за допомогою індуктивних та дедуктивних висновків; запитання, які потребують доведень.
Переваги бесіди:
- має великі можливості для індивідуальної роботи з учнями;
- упродовж бесіди учитель має можливість виявити безпоседерні читацькі реакції учнів і їх рівень осягнення твору;
- під час бесіди здійснюється безпосередній зв’язок учителя й учнів;
- формує самостійність, удосконалює вміння зіставляти і узагальнювати, аргументувати власні думки;
- бесіда - це живе спілкування вчителя і учнів, внаслідок чого розвивається зв’язне мовленнч учнів;
- бесіда формує вміння слухати і полемізувати; спонукає до розмірковувань. Бесіда створює таку навчально-виховну ситуацію, за якої учень своїми словами висловлює власну думку.
Проблемність лекції досягається послідовним створенням проблемної ситуації певної трудності, яку учні не в змозі подолати за допомогою своїх знань. Навчальна проблема - це пізнавальна задача, що має деякі протиріччя, і відповідь на неї вимагає додаткового запитання. Навчальні проблеми, які викликають в учнів певні інтелектуальні утруднення, повинні бути посильними за своєю складністю, враховувати пізнавальні можливості учнів, міститися в руслі предмета, що вивчається, і становити інтерес для майбутньої професійної діяльності.
"Бесіда, на думку Б.Степанишина, звільняє від лабет догматизму, від звички говорити завчено, - так, як книжка пише; коли на світ народжуються міркування, не передбачені ні підручником, ні вчителем. Коли ж бесіда переходить у дискусію - це торжество усієї методики вчителя".
