У всіх методиках і посібниках зазначено, що при аналізі твору слід дотримуватись таких принципів: науковості, єдності змісту і форми, емоційності та історизму. У своєму методичному посібнику “Викладання української літератури в школі” Борис Степанишин ще пропонує спиратися на загальномистецькі закони:
1. Безпосередність у сприйнятті літературного твору (читання і бесіда на емоційне сприйняття змісту).
2. Безперервність у сприйнятті художнього твору (спочатку повне прочитання, а потім аналіз).
3. Дотримання співвідношення у сприйнятті і аналізі твору (доступність викладу змісту і емоційна напруга).
4. Поєднання загальноприйнятих оцінок художнього твору з особистими (твір сприймається індивідуально в залежності від життєвого досвіду читача).
5. Критичний підхід до художнього рівня літературного твору (осмислене самостійне поцінування поряд із загальноприйнятими літературознавчими оцінками).
6. Вибірковість аналізу (весь твір неможливо детально проаналізувати, а тому учні самостійно “доопрацьовують” твір за певними завданнями).
7. Єдність змісту твору та його автора (розкриваємо естетичний ідеал самого письменника).
8. Поєднання свободи й необхідності в контактах системи “літературний твір - читач” (слід уникати моралізаторства при аналізі твору).
9. Єдність читання, сприймання й аналізу (сприймання можливі при уяві юним читачем картин і образів твору).
10. Читач-суб'єкт аналізу (уявне перенесення читача в світ описуваних подій).
