Григорій Савич Сковорода (1722-1794) є однією із найяскравіших і водночас найзагадковіших постатей української культури в часи її переходу від давніх мисленнєвих і художніх моделей до нових тем і форм. На перехресті двох епох в українській літературі – бароко й романтизму – Сковорода реалізував себе як глибокий мисленник, поет, перекладач, педагог, богослов. Його багатогранна творчість позначена закоріненістю в українській культурі, а також щільним зв'язком з інтелектуальною традицією інших країн.
Наскрізною ідеєю філософії й художньої творчості Сковороди є пошук людськогощастя. Мислитель прагнув пізнати сенс людського життя і вбачав його не в тому,щоб здобути багатства, почесті, високі чини, а в постійному прагненні людини досамовдосконалення: «пізнай себе, поглянь у себе», — любив повторювати філософ.. Розуміючи філософію як науку життя, письменник, аби найточніше виразитисвої погляди, поступово переходив від літературних до філософських жанрів — діалогів, трактатів, притч. Свою поетичну діяльність Сковорода розпочавще в 50х рр., а в 70— 80-х об’єднав раніше створені поезії у збірку «Садбожественних пісень»
Він розумів щастя як життєву мудрість, гармонійне єднання людини з природою,оточуючим світом. Ці ідеї розкриваються у його поетичній збірці
«Садбожественних пісень»Твори розкривають авторське розуміння призначення людини на землі. Слово«божественних» означає «чудесних, чарівних». Закликаючи земляків доморального самовдосконалення, поет у той же час засуджував потворні явища світуексплуататорів. Він бачив, що в суспільстві існують люди, які не дбають про своюдушу, ведуть паразитичний спосіб життя.
Роздуми про людське щастя є провідною темою і байок Григорія Сковороди.Більшість із них увійшла до збірки«Байки Харківські» — першої збірки байок вукраїнській літературі. Байки Сковороди написані прозою, кожний із творівскладається з двох частин —«фабули» (розповіді про якусь подію) і «сили»(моралі). Сила у письменника більша від фабули і э своєрідним філософськимтрактатом, повчанням автора.
«Байки Харківські» складаються з тридцяти творів сатиричного спрямування. Уних Сковорода засуджує суспільні вади, самодурство панів, жадобу до наживи,кар’єризм, лінощі тощо. Він підносить культ людського розуму й гідності. Байки Г. Сковороди стислі й лаконічні, вони складаються з двох частин: у першійчастині коротко розповідається про якийсь випадок, а в другій — подано мораль,яку автор називає «силою». Інколи друга частина байок — «сила» — у кілька разівоб’ємніша за основну частину й сприймається як філософський трактат. Головне вбайках Сковороди — глибокий зміст, про це він так сказав: «Байка тоді нікчемна табаб’яча, коли в простому та чудному лушпинні своєму не ховає зерна істини».
Одна з найвідоміших байок Г. Сковороди «Бджола та Шершень» у формі діалогуміж персонажами розкриває одвічну тему суперечності між трудовим способомжиття й паразитичним існуванням. Образи Бджоли й Шершня алегоричні: Бджола — «герб мудрої людини, що в природженому тілі трудиться», а Шершень — «образ людей, що жи¬вуть крадіжкою чужого й родилися на те тільки, щоб їсти йпити». Бджола бачить своє щастя лише в «сродній праці», тобто праці запокликанням: «Нам незрівнянно більша втіха збирати мед, ніж споживати. Доцього ми народжені». Шершень цього збагнути не може й зарозуміло наділяєБджолу такими характеристиками: «ти така дурна», «багато у вас голів, табезглузді».
Ідея байки: праця має стати для лю¬дини природною потребою і «найсолодшоюпоживою», лише тоді праця «потрібне робить неважким, а важке — непотрібним».У силі байки автор бачить щастя людини в «природженому ділі», яке є справді«найсолодшим бенкетом».Мораль байки.Шершень — узагальнений образ людей, що живуть грабунком інших і створенілише для того, щоб їсти й пити.
Бджола — мудра людина, яка трудиться в «сродному ділі», тобто за своїмпокликанням. Чимало Шершнів безглуздо кажуть: навіщо, наприклад, студентовівчитися, якщо нічого за це не має. Вони не розуміють, що справа, яка припадає додуші, дає найбільше задоволення. За природними законами живуть тварини (Хорт,Кішка, бджола) та наймудріші з людей (наприклад, давньоримський державнийдіяч і письменник Катон).
Немає більшої радості, як «жити за натурою». Це означає не вдоволення низькихпотреб і скотської похоті, а виконання свого природного призначення в житті.Його ідеї стали важливим духовним орієнтиром, що визначив особливу увагуукраїнських письменників до морально-філософської проблематики.
Життєвий шлях видатного українського філософа Григорія Савича Сковороди єприкладом гуманізму і самопожертви. За своє подвижницьке життя мандрівнийфілософ сходив багато доріг. Він ішов до людей, щоб навчити їх бути щасливими.Творчий шлях великого мислителя розпочався в той час, коли в Російській імперіїзанепадав феодальний лад.
