Сьогодні інтертекстуальність розглядають як один із видів міжтекстової взаємодії, або ж транстекстуальності. Під інтертекстуальністю переважно мають на увазі перегук твору з літературною традицією, мистецькими формами, жанровими умовностями, стильовими кодами, дискурсами, коли відбувається демонстративне відтворення, наслідування, оголення, перетворення чи руйнування усталених поетичних норм.
Будь- який текст перебуває у різноманітних «діалогічних» відношеннях з іншими текстами, які заповнюють цей простір, і з різними кодами мови, які репрезентовані (представлені) у цьому просторі.
Французький учений Жерар Женетт у своїй книжці «Палімпсести: Література другого ступеня» (1982) запропонував п´ятичленну класифікацію типів транстекстуальності (взаємодії текстів):
- інтертекстуальність - співприсутність в одному тексті двох чи більше текстів у формі цитати, алюзії тощо;
- паратекстуальність - відношення тексту до свого заголовка, епіграфа, передмови, вставної новели, післямови та інших білятекстових елементів, які коментують самий текст;
- метатекстуальність - текст, який інтерпретує інший текст;
- гіпертекстуальність - відношення між гіпотекстом (попереднім текстом) і гіпертекстом (пізнішим текстом), як-от у пародії чи пастишу. У цьому сенсі гіпертекстом «Одіссеї» Гомера є «Енеїда» Верґілія та її бурлескно-травестійні переробки П. Скаррона, А. Блюмавера, І. Котляревського, роман «Улісс» Дж. Джойса тощо;
- архітекстуальність - відношення тексту до жанрового коду.
Різновиди запозичення. Алюзія - в художній літературі, ораторській і розмовній мові одна із стилістичних фігур: натяк на реальний політичний, історичний або літературний факт, який передбачається загальновідомим. Як натяк незрідка користуються крилатими словами і виразами (наприклад, «слава Герострата», «перейти Рубікон», «прийшов, побачив, переміг», «Демьянова вуха»). Ремінісценція — це один із видів творчих взаємовпливів, суть якого полягає в запозиченні окремих елементів з творчості попередників. Це можуть бути мотиви, образи, окремі вирази, деталі тощо. Обов'язковою умовою ремінісценцій є їх творча зміна, переосмислення, набуття нового змісту. Наприклад, перша редакція поеми Ігоря Муратова «Кінець Синього птаха» є ремінісценцією зі знаменитого метерлінківського «Синього птаха».
ОБРАЗНА АНАЛОГІЯ — різновид запозичення-, провокування метафоричного зіставлення з відомим літ., фолькл., мист. тв., іст. подією чи особою для глибшого розуміння автор, задуму, ідеї, образу-персонажа.