43. Конфлікт як соціальне явище. Форми, способи і методи розв’язання соціальних конфліктів.

1.  — це зіткнення протилежних цілей, позицій, поглядів суб’єктів соціальної взаємодії, які усвідомлюють супе­речливість своїх інтересів.

Конфлікт має соціальну природу, оскільки учасниками конфлі­кту завжди є люди, або певні соціальні групи та спільноти. В свою чергу, соціальна природа конфлікту зумовлює включення його у ко­ло проблем, які становлять безпосередній інтерес для соціології та окреслюють її предмет.

Соціологія конфлікту — це галузь соціології, яка вивчає природу, механізми виникнення та розгортання, а також способи і попередження та розв’язання соціальних конфліктів.

У вивченні конфліктів соціологія зосереджує свою увагу на до­слідженні їх соціальної природи та структури, причин та умов ви­никнення, механізмів попередження та подолання конфліктів, можливостей їх прогнозування.

Існують різні крите­рії, за якими можна таку класифікацію здійснити:

· за сферами прояву конфлікти можуть бути економіч­ними, політичними, соціальними (у вузькому розумінні), етнічними, релігійними, побутовими, культурними тощо;

· за суб’єктами та рівнем організації суспільного життя розрізняють конфлікти між індивідами, соціальними група­ми, класами, державами;

· за зонами й сферами їх прояву — внутрішні та зовнішні;

· за рівнем гостроти суперечностей у протиборстві є ан­тагоністичні та неантагоністичні конфлікти;

· за часом конфлікти бувають короткочасними та довго­тривалими;

· за функціями виділяють конфлікти позитивні та нега­тивні; матеріальні та духовні; сигнальні, інформаційні, дифе­ренціюючі та динамізуючі.

До позитивних функцій конфліктів більшість соціологів відносить:

соціально-діагностичну

регулюючу

інтегративну—формуванню їх зацікавленості у співпраці, узгодженні та об’єднанні своїх зусиль;

інноваційну

комунікативну

соціально-психологічну

Водночас, конфлікти можуть нести і деструктивні тенденції, посилювати нестабільність соціальної системи, порушувати її нор­мальне функціонування. У такому випадку говорять про негативні функції конфліктів, до яких відносять:

дестабілізуючу— деструктивні конфлікти призводять до пору­шення соціальної рівноваги, громадського порядку.

надлишково-витратну

дезорганізуючу— конфлікти уповільнюють та ускладнюють про­цеси прийняття рішень, відволікають від виконання поточних планових завдань.

Розв ‘язання конфлікту— це повне чи часткове усунення при­чин, що його породжують, або зміна цілей та поведінки учасни­ків конфлікту.

Метод уникнення конфліктудозволяє виграти час, мобілізу­вати ресурси, об’єктивно оцінити ситуацію, скорегувати свої цілі, однак не усуває причини, а, отже — і ймовірності виник­нення конфлікту у майбутньому.

Метод переговорів дозволяє уникнути насильницьких методів, зняти гостроту конфлікту, зрозуміти аргументацію опонен­та, об’єктивно оцінити реальне співвідношення сил та умови примирення. Переговори дозволяють розглянути альтернатив­ні ситуації, прийти до взаєморозуміння, відкрити шлях до співробітництва.

Метод використання посередництва.Практика доводить, що вдало підібраний посередник може швидко врегулювати конфлікт там, де без його участі згода була б неможливою.

Метод третейського розгляду передбачає, що аналіз конфлік­ту здійснюється у чіткій відповідності нормам закону, у тому числі, й міжнародного права.

Використання зазначених методів, або їх поєднання дозволяє учасникам конфлікту успішно реалізувати ту чи іншу стратегію виходу з конфлікту.