Розглядаючи теоретичні концепції соціальної стратифікації, слід звернутися до праць П. Сорокіна з проблем соціальної стратифікації і соціальної мобільності. Введене ним у науковий обіг поняття соціального простору, справило значний вплив на розвиток методологічних засад вивчення цієї проблеми.
Соціальна стратифікація – це поняття, яке означає, по-перше, структуровану нерівність між різними соціальними спільнотами, верствами і групами людей; по-друге, систему ознак соціального розшарування, нерівності.
Конкретні форми соціальної стратифікації багатогранні та різноманітні. Основні з них такі : політична (влада), економічна (прибуток) і професійна (престиж).
Характеризуючи професійну стратифікацію, доцільно звернутися до поняття соціальної кар’єри як чинника досягнення високого професійного статусу для конкретної людини. Слід зазначити, що проблема соціальної кар’єри має велике значення в умовах формування ринку праці. Сьогодні ми говоримо про неї як про позитивний чинник, законному намаганні людини до професійного зростання й економічного добробуту
КЛАС СЕРЕДНІЙ — основна частина соціальної струк-тури суспільства з розвинутою ринковою економікою. Сере-дній клас складають дрібні та середні власники, фермери, мене-джери, державні службовці, вчені, лікарі, адвокати, тощо. Спільне, що їх об’єднує, — це саме проміжне становище між вищим та нижчим класами.
Наявність середнього класу визнається індикатором як рівня розвитку країни, так і її реальних перспектив.
Середній клас — неоднорідне утворення.У його структурі вирізняють три рівня (вищий, середній, ниж-чий «середній клас.
Основні критерії вирізнення середнього класу:
· економічна незалежність,
· професіоналізм,
· висока самооцінка, яка ґрунтується на усвідомленні представ-ником середнього класу своєї значимості в громадському житті1.
Узагальнено можна визначити кілька критеріїв виокремлен-ня «середнього класу». Зокрема,
· матеріальний (рівень прибутку, наявність рухомого та нерухомого майна);
· політичний статус (міра впливу на прийняття владних рішень різного рівня);
· потенціал соціальної мобільності;
· характеристики статусних аспектів способу життя (споживання, середовище проживання, дозвілля та ін.);
· характеристики соціального престижу
Стратифікація українського суспільства характеризується такими термінами: «поляризація» (зростаюча прірва між багатими і бідними) та «бразіліфікація» (особливий тип поляризації, що супроводжується вимиванням середнього класу при зростанні злиднів, безробіття, падіння рівня життя). Держава не заважає багатим збагачуватися. А бідним – бідніти.
