Екстремізм - складне соціально-політичне та ідейно-психологічне явище. Найчастіше він виникає в середовищі тих соціальних верств, значення економічних і політичних функцій яких у суспільстві спадає й вони відчувають загрозу своєму соціальному статусові.
Ті рухи, які прагнуть до соціальної рівності й адресують свою ідеологію робітничому класові, визначаються як "ліві". Рухи, що адресують свою ідеологію класам власників засобів виробництва визначаються як "праві". Основними різновидами лівого екстремізму є анархізм і троцькізм, а головним різновидом правого екстремізму - фашизм.
Анархізм (від грецьк. безвладдя) це течія, яка проголошує своєю метою знищення держави й заміну будь-яких форм примусової влади вільною і добровільною асоціацією громадян. Як політична течія анархізм склався в 40-70-х роках XIX ст. в Західній Європі.
Анархізм не є цілісною ідейно-політичною течією. Залежно від відмінностей у підходах його прихильників до питання про шляхи досягнення проголошених цілей у ньому розрізняють три основних напрями:
- анархо-індивідуалізм
- анархо-комунізм
- анархо-синдикалізм.
Поряд з анархізмом певного поширення в робітничому русі набув троцькізм - ідейно-політична доктрина, названа іменем її головного теоретика Льва Давидовича Троцького (Бронштейна)(1879-1940). Троцькізм виник на початку XX ст. в російському робітничому русі як критика ленінської концепції революції і пролетарської держави.
Основу його складає теорія так званої перманентної (неперервної) революції. Сутність революції полягала не в завоюванні влади робітничим класом і переході до будівництва соціалізму в окремій країні, а в постійному поглибленні революційних змін аж до здійснення соціалістичної революції у світовому масштабі. Початок революції в окремій країні має бути початком її перенесення в інші країни. Експорт революції приведе до початку світової революції. Перемога революції в окремій країні неможлива, бо революція спричинить інтервенцію капіталістичних країн.
Після смерті Л. Д. Троцького настав новий - неотроцькістський етап в еволюції троцькізму. Діяльність неотроцькістських об'єднань також грунтується на теорії перманентної революції. Проте наголос при цьому робиться вже не на одномоментному характері революції, а на її багатоетапності.
