У політичній думці Нового часу особливе місце належить німецьким мислителям Іммануїлу Канту (1724—1804) і Георгу-Вільгельму-Фрідріху Гегелю (1770—1831).
Кант у працях «Ідея загальної історії з космополітичної точки зору», «До вічного миру» та інших виклав основи німецької школи суспільного договору , природних прав людини, правової держави, громадянського суспільства, права і держави, поділу влади, мистецтво політичного управління народом, взаємовпливу моралі, зовнішньої політики.
Пріоритетне місце в його політичному в його політичному вченні посідає людина як істота емпірична ( людина, яка підпорядковується закону причинності і не може бути вільною).
За кантом, людина може бути засобом тільки для досягнення відносної мети, а сама по собі є абсолютною метою, втіленням гідності, чистої свободи волі, волі в собі й для себе, незалежно від походження, становища в суспільстві, виділенням чеснот. Мета людства - розвиток і здійснення свободи, громадянської рівності й справедливості, створення громадянського суспільства.
Мета громадянського суспільства – щастя громадян, втілення принципу самоцінності кожної особистості.
Георг Вільгельм Фрідріх Гегель (1770 - 1831рр.) досліджував два головних поняття - громадянське суспільство та держава. Громадянське суспільство на думку Гегеля - це визначена сукупність формально рівних індивідів, приватновласницькі інтереси яких тісно переплетені між собою. А громадянське суспільство - це безпосередньо неконтролюєма державою сфера життєдіяльності індивідів.
Громадянське суспільство є сферою соціально-економічної діяльності. Держава - сфера політичної діяльності. Громадянське суспільство представляє свої інтереси та приймає участь у справах держави через законодавчі органи (парламент).
Гегель, заперечуючи традиційні природно-правові схеми та концепції суспільного договору, висунув власне бачення особистості, громадянського суспільства, держави, міжнародних політичних відносин. Історія, за Гегелем, переслідує мету еволюції свободи особистості у громадянському суспільстві, внаслідок чого « Світовий дух» починає уявляти себе абсолютно вільним, історія стає прогресом в усвідомленні свободи і поділяється на такі етапи: давньосхідний ( коли народи знали, що свобода належить одному ), давньогрецький і давньоримський ( коли народи знали, що свобода належить групі людей), сучасний німецький ( коли народи знають, що свобода належить усім).
Людство проходить ступінь розвитку, де його природну єдність втілює сім'я. виникнення великої кількості сімей поклало життя громадянське суспільство. Найвищу природну єдність індивідів, що примирює і знімає всі суперечності, втілює держава, є поза історичною людністю. Необхідна передумова її виникнення - зародження «народного духу».
Ідеї Гегеля справили значний вплив на Карла Маркса і Фрідріха Енгельса – німецьких політичних мислителів, основоположників однієї з найвпливовіших течій політичної думки в новітній історії людства – марксизму.
Таким чином, у творах західноєвропейських мислителів епохи Відродження та Нового Часу закладені засади та розроблені найважливіші положення політичної науки.
