Категорії політології. Категорії – це загальні, фундаментальні поняття, які відображають найбільш істотні, закономірні зв'язки й відносини реальної дійсності та пізнання. Їхня специфіка полягає в тому, що вони розкривають різні сторони процесу здійснення влади у суспільстві. Це наступні категорії:
-політична влада;
-політична система суспільства (поєднує в собі решту категорій - політичні інститути -державу та її структурні елементи, політичні партії, групи інтересів, органи місцевого самоврядування);
-політична культур і її складові (політична свідомість, політична поведінка, політичні цінності, політичні норми, політична соціалізація);
-політичний процес (відносно однорідні серії політичних явиш, пов'язаних між собою причиновими або структурно-функціональними залежностями);
-політичне явище (сукупність усіх чинників і явищ, пов'язаних із здійсненням політики).
Методи політологічних досліджень. Метод — це сукупність прийомів та операцій практичного й теоретичного освоєння дійсності. Сукупність методів дослідження, що їх застосовують у політології, називається методологією.
-Існує багато різних класифікацій методів пізнання. Виокремлюють, ----наприклад, методи: експерименту,
-методи обробки емпіричних даних,
-методи побудови наукових теорій та їх перевірки.
Методи поділяються на філософські
порівняння,аналіз і синтез,ідеалізація,узагальнення,сходження від абстрактного до конкретного,індукція і дедукція тощо.
спеціально-наукові, наприклад у соціології це
- масове анкетування; - інтерв'ю; - експертні опитування;- обробка документів.
Політологія також користується певними дослідницькими методами, виокремлення яких значною мірою залежить від розуміння предмета цієї науки.
=Якщо під політологією розуміти всю сукупність наукових знань про політику, то її методами доведеться вважати й ті, якими користуються інші науки (філософія, історія, соціологія, психологія, правознавство тощо) в дослідженні політичних явищ і процесів.
=Якщо виходити з того, що політологія є окремою, самостійною наукою про політику з притаманним лише їй предметом, то до них належать- системний,структурно-функціональний,порівняльний,біхевіористський методи.
Під кутом зору системного методу суспільство та його складові можна розглядати як більш чи менш постійні утворення, що функціонують у межах дещо ширшого середовища. Відповідно до цього підходу політична сфера суспільного життя вивчається як комплекс елементів, що утворюють цілісну систему в її зв'язку з іншими сферами суспільного життя — економічною, соціальною і духовною. Завдяки використанню у політології системного методу стало можливим саме поняття “політична система суспільства”.
Структурно-функціональний метод Застосування структурно-функціонального методу в дослідженні політичної системи суспільства передбачає виокремлення елементів її структури, основними з яких є політичні інститути, з'ясування особливостей їхнього функціонування та зв'язку між ними.
Порівняльний метод орієнтує дослідження на розкриття спільних і відмінних рис політичних систем та їхніх елементів у різних країнах, народів та епох.
Суть біхевіористського підходу полягає в дослідженні поведінки індивідів і соціальних групВін передбачає широке використання в політологічних дослідженнях:статистичних даних,кількісних методів,анкетних опитувань,
моделювання політичних процесів.
Функції політології
Узагальнюючи наявні точки зору, можна виокремити п'ять основних функцій політології:теоретичну;тодоломегічну;практичну;виховну;прогностичну.
Теоретична функція полягає у розробленні нею різних теорій, концепцій, гіпотез, ідей, категорій, понять, формулюванні закономірностей, які описують і пояснюють багатоманітні явища і процеси політичного життя суспільства.
Методологічна функція полягає в тому, що категорії й поняття цієї науки, а також формульовані нею закономірності використовуються іншими науками як теоретичний інструментарій у дослідженні політичних явищ і процесів. Практична функція полягає у її зорієнтованості на вирішення конкретних практичних політичних завдань і проблем. Виховна функція політології полягає у формуванні світогляду особи, її політичній соціалізації, даючи ій знання про політичну сферу суспільного життя, про політичні інститути, права, свободи та обов'язки громадянина, політичну культуру.
Прогностична функція полягає у її здатності передбачати, прогнозувати перспективи розвитку політичних процесів, найближчі й віддалені наслідки прийняття і виконання політичних рішень.
