пользователей: 30398
предметов: 12406
вопросов: 234839
Конспект-online
РЕГИСТРАЦИЯ ЭКСКУРСИЯ

50. Поетична творчість Й. Бродського: основні мотиви, античні та біблійні ремінісценції, особливості вірша. «Нобелівська лекція» поета.

Йосип Олександрович Бродський народився в сім’ї ленінградських журналістів. До 15 років він навчався у школі, а потім працював, змінивши ряд професій, у геологічних експедиціях в Якутії і Казахстані, на Білому морі і Тянь-Шані, був фрезерувальником, геофізиком, санітаром, кочегаром. У 1963 році Бродський звільнився з останнього місця роботи і почав жити виключно літературною працею: поезією та перекладами. Того ж року в газеті «Вечірній Ленінград» вийшов фейлетон «На-вкололітературний трутень», в якому Бродського звинувачували в дармоїдстві. А у липні 1964 року відбувся трагіфарсовий суд над поетом, який оголосив Бродського дармоїдом. Його висилають на 5 років у глухе село Норинське в Архангельській області. Проте за звільнення поета клопотали Ахмато-ва, Твардовський, К.Чуковський, Шостакович, Вігдо-рова, Сартр та інші діячі літератури і мистецтва. Завдяки цьому заступництву Бродського було звільнено вже через півтора року. Він повертається у місто на Неві.

Бродський зростає як поет, але його твори майже не публікують (окрім чотирьох віршів і деяких перекладів). Проте його вірші стають добре відомими завдяки «самвидаву», їх заучували, виконували під гітару. На Заході ж виходять дві збірки поета: «Вірші й поеми» (1965) і «Зупинка в пустелі» (1970). 1972 року його примусили залишити батьківщину.

Творчість Йосипа Бродського інколи поділяють на два періоди. Вірші раннього етапу, який завершується в середині 60-х років, прост;,иі за формою, мелодійні, світлі і просвітлюючі. Яскравими прикладами раннього Бродського є такі поезії, як «Пілігріми», «Різдвяний романс», «Станси», «Пісня». У пізнього Бродського переважають мотиви самотності, пустоти, кінця, абсурдності, посилюється філософське і релігійне звучання, ускладнюється синтаксис. Підтвердженням цього є його поезії «Стрітення», «На смерть другові», «Келомяккі», «Розвиваючи Платона», цикли «Частини мови» і «Кентаври».

У всіх поетичних творах Бродський віртуозно володіє мовними засобами, в його віршах стикаються архаїка і арго, політична і технічна лексика, «високий штиль» і вуличні просторіччя. Для його поезії характерні парадокси, контрасти, поєднання традиційного і експериментального. За словами Бродського, він скористався порадою свого друга — поета Євгенія Рейна: звести до мінімуму використання прикметників, роблячи наголос на іменниках. У віршах Бродський орієнтувався як на російську, так і на анпомовну традиції. Показово, що у своїй Нобелівській лекції поет назвав своїми вчителями Мандельштама, Цвєтаєву і Ахма-тову, а також Роберта Фроста і Вістана Одена.

Поезія Бродського інтертекстуальна. Нерідко його поетичні рядки зорієнтовані на «чуже слово», в його віршах ми знайдемо чимало прихованих алюзій і ремінісценцій, а часом і неприхованих цитат із Данте і Донна, Шекспіра і Блейка, Гете і Шиллера, Кантеміра і Державіна, Пушкіна і Лєрмонтова, Ходасевича і Одена.

 Особливістю побудови віршів Бродського є поступальний рух у розвитку тропів, тобто значення фігур мовлення не обмежується утворюючими їх однієї або декількома лексемами, а обумовлено поруч наступних за ними язикових одиниць.

У жовтні 1987 року Шведська академія оголосила Йосипа Бродського лауреатом Нобелівської премії з літератури. Він став п’ятим російським Нобелівським лауреатом (слідом за Буніним, Шолоховим, Пастернаком і Солженіциним). 28 січня 1996 року земний шлях поета обірвався.

 В Нобелевской лекции поэт пишет о своих «учителях»: « не будь их, я бы как человек и как писатель, стоил бы немногого». В лекции Бродский упоминает лишь пятерых (Ахматову, Цветаеву, Мандельштама, Фроста, Одена), но по справедливому замечанию Юрьева, «учителей» у Бродского было много - «имя им легион».

Разговор о Бродском и постмодернизме был бы не полным без эстетических взглядов поэта, которые он наиболее ярко и подробно изложил в Нобелевской лекции 1987 года, в которой, можно сказать, вступает в полемику или лучше – в диалог со своим не менее гениальным современником, Александром Исаевичем Солженицыным. Нет сомнений, что Нобелевская лекция И.Бродского – ключ к пониманию всего, что было создано поэтом и публицистом Бродским за свой недолгий (по сравнению с тем же Солженицыным) жизненный путь. Итак, Нобелевский лекция – это некий итог творчества и жизни, некая концентрация взглядов и идей поэта, высказанных им самим.

В Нобелевской речи Бродского можно выделить три основных момента, на которые стоит обратить пристальное внимание, так как они как раз и своеобразный

 


03.05.2017; 21:57
хиты: 159
рейтинг:0
Гуманитарные науки
литература
мировая литература
для добавления комментариев необходимо авторизироваться.
  Copyright © 2013-2024. All Rights Reserved. помощь