пользователей: 30398
предметов: 12406
вопросов: 234839
Конспект-online
РЕГИСТРАЦИЯ ЭКСКУРСИЯ

32. Новаторство драматургії Ф. Дюрренматта. Драма «Гостина старої дами»: проблематика, принципи побудови образної системи, особливості жанру.


Творча передісторія твору. Сюжет драми виріс із незакінченої повісті «Місячне затемнення», над якою Ф. Дюрренматт працював у середині 50-х років. За задумом автора, ця повість мала розповідати про уродженця одного швейцарського села, який через півстоліття повернувся на батьківщину муль­тимільйонером. Метою подорожі багатія до рідного села була помста землякові, який колись звабив його кохану. За допомо­гою грубого підкупу головний герой змушує селян мовчки розправитися з давнім ворогом.

У п'єсі «Гостина старої дами» «блудний син», що через десятки років повернувся додому, перетворився на «блудну доньку», але основні складові драматичної інтриги збереглися: скривджене кохання як мотив помсти, підкуп і вбивство як шляхи її здійснення.

Система образів та проблематика твору. Центральними образами твору є Клер, Іль та ґюленська громада. За всієї життєподібності кожний з цих образів є ще й алегоричним втіленням певної ідеї: Клер уособлює ідею помсти, Іль — споку­ти «застарілих» гріхів, а в образі ґюленців драматург аналізує причини та наслідки морального неблагополуччя сучасного суспільства. Кожна з цих смислових ліній сюжету у свою чергу порушує низку відповідних моральних проблем.

Чи є суд, що його чинить Клер над Ілем та ґюленцями, спра­ведливим? Чи можна «компенсувати» трагічні злами свого життя відплатою тому, хто в них винний? Чи виправдовуються метою «встановлення справедливості» такі засоби її досягнен­ня, як підкуп та вбивство? Ось питання, що виникають навколо образу Клер.

Проблема моральної відповідальності, що є головною в об­разі Іля, ускладнюється його конфліктом з міською громадою. Тут перед глядачем відкривається простір для міркувань над станом особистості, яка раптом потрапила у ситуацію відчу­ження від суспільства, прийняла на себе роль «цапа відбувайла», пройшла через зраду найближчих людей.

А досліджуючи зміни у свідомості ґюленців, Дюрренматт акцентує давнє питання про те, чи можна заради суспільного блага пожертвувати життям однієї людини. До цього додають­ся проблеми влади грошей у комерціалізованому суспільстві, виродження гуманістичних ідеалів західної цивілізації у штампи суспільної свідомості, якими прикриваються вар­варські за своєю антигуманною сутністю акції.

При цьому ґюленці, за його задумом, - зовсім не «зграя злодіїв». Вони - звичайні люди; в коментарі до п'єси автор навіть робить дещо епатажне «зізнання», що він не певний, чи не вчинив би так само, потрапивши у схожу ситуацію. Хвиля обурення, що здійнялася серед мешканців міста у відповідь на цинічну пропозицію мільярдерки, була, безперечно, щирою реакцією. Отже, внутрішнє переродження ґюленців було спри­чинене не «злою природою», а моральною аморфністю, слабо­характерністю, бездумністю, прагматизмом. Вони легко спокушаються на мільярд, бо цей «дарунок» вирішує всі проб­леми їхнього злиденного життя. Крім того, городяни наївно вірять, що все владнається й поверне на краще: Клер все одно віддасть обіцяні гроші, а до справжнього вбивства в цивілізо­ваній Європі XX ст. справа не дійде. Ось чому, поплескуючи по плечу Іля, вони потроху набирають кредити, чого не наважува­лися робити до приїзду мільярдерки. Втім, головною рушій­ною силою деградації ґюленської громади є конформізм. Саме він підштовхує мирних обивателів гнучко «скорегувати» своє ставлення до пропозиції пані Цаханасян у вигідному для них напрямку; саме він спонукає їх шукати моральне виправдання власної продажності; саме він уможливлює перетворення цивілізованого товариства на банду злодіїв.

Утім, спостерігаючи, як під тиском влади грошей руйну­ються моральні засади суспільної свідомості і як від імені спра­ведливості вершить свій суд помста, Дюрренматт-мораліст вод­ночас показує, як у серці старого крамаря Іля, що опинився в екзистенційній «межовій ситуації», проростає і міцніє стебло людяності. Спочатку герой, ще не усвідомлюючи всієї міри серйозності вимоги Клер, прагне уникнути спокути: підле­щується до земляків, підкупає їх дрібними кредитами у своїй крамниці, вимагає від міської влади заходів, які б захис­тили його від самодурства старої дами і навіть робить невдалу спробу втекти з Ґюлена. Однак, випивши чашу страху та відчаю до дна, він переживає свій «момент істини». У «старій безглуздій історії», піднятій з глибин забуття та самозаспо­коєності, Іль відкриває свою провину, яку не можна списати ні на егоїзм юності, ні на вигідний шлюб, ані на десятиріччя, що спливли з часів його зради кохання. Провину за обидва -насамперед за жіноче, але й за своє також - скалічених життя: «Я зробив із Клер те, чим вона є, – визнає крамар, - а з себе самого те, чим я є – нікчемного, задрипаного крамаря... Все це моя робота: євнухи, ключник, домовина, мільярд...»

А з усвідомленням провини до нього приходить і почуття відповідальності, яке вимагає спокутувати гріх та покірно прийняти кару.

«Гостина старої дами» як трагікомедія. Згідно з принципа­ми своєї театральної естетики Ф. Дюрренматт доводить у цій п'єсі конфліктну ситуацію до «найгіршого кінця». Влаштова­ний Клер «страшний суд», що перетворив Ґюлен на бордель для громади й на камеру смертників для Іля, увінчується кро­вопролиттям. Утім, такий фінал пробуджує у глядача щире співчуття до страченого й змушує замислитися над моральним станом суспільства, яке уможливлює подібні гротескні історії в реальному житті. За зображенням мук совісті Іля та карти­ною його загибелі лунає пристрасна проповідь людяності. Сам драматург наголошував: «"Гостина старої дами" - зла п'єса, відтак трактувати її слід якнайгуманістичніше. І персонажі повинні викликати не гнів, а сум».

Проте не слід забувати, що за жанром дана п'єса є трагічною комедією. Нічого однозначно серйозного, пройнятого одно­манітним трагічним пафосом у ній, за задумом драматурга, бути не може. Навіть загибель Іля за всієї своєї «монументаль­ності» позначена відбитком двозначності. Дюрренматт з цього приводу говорив: «Вона водночас осмислена й безглузда». Осмислена ця загибель тією мірою, якою вона пробуджує в герої людяність і покору перед судом власної совісті. Безглузда ж вона тому, що за межами Ілевої свідомості така кара й справді позбавлена сенсу, котрий їй штучно приписується ззовні, як акція «встановлення справедливості» вона є фарсом. Адже хоч би що там говорила стара дама, смерть Іля зали­шається жорстоким за задумом й огидним за виконанням убив­ством. І, як би не запевняли себе ґюленці у власній правоті, вони стратили Іля не за його старі гріхи (бо ж і самі були винні перед Клер) і не заради суспільного добробуту, а з міркувань особистої матеріальної вигоди кожного з них. Однак, купивши процвітання ціною злочину, чи не повторюють вони усі разом давню помилку Іля, а відтак - чи не «програмують» у май­бутньому черговий візит якоїсь «старої дами», котра з'явиться вже по їхні душі? Це питання-пересторогу драматург адресує своїм глядачам.

У «Гостині старої дами» митець піддає критиці суспільство, в якому цінність грошей переважає цінність людського життя, а гуманістичні ідеали утворюють лише тонкий шар цивілізова­ності, що ледь приховує хижацькі інстинкти й варварську жорстокість. Водночас на прикладі Іля, який проходить еволюцію від «сну совісті» до усвідомлення своєї провини й потреби її спокутувати, драматург демонструє, як крізь «бруд» життя пробивається чисте джерело людяності. На пробудження у глядача співчуття до цього героя почасти спрямований і «найгірший» варіант розв'язки сюжету.

 


03.05.2017; 21:57
хиты: 167
рейтинг:0
Гуманитарные науки
литература
мировая литература
для добавления комментариев необходимо авторизироваться.
  Copyright © 2013-2024. All Rights Reserved. помощь