Роман Булгакова "Майстер і Маргарита" був опублікований в 1966-1967 роках і відразу приніс письменникові світову славу. Сам автор визначає жанр добутку як роман, але жанрова унікальність дотепер викликає в літераторів спори. Його визначають як роман міф, філософський роман, роман-містика й так далі. Це так відбувається тому, що роман з'єднує в собі всі жанри відразу, навіть ті, які разом існувати не можуть
Оповідання роману спрямоване в майбутнє, зміст як психологічно так і філософськи достовірне, проблеми, порушені в романі, вічні. Основною ідеєю роману є боротьба добра й зла, понять нероздільних і вічних
У цьому творі порушується чимало важливих моральних і філософських проблем: свобода і насильство, художник і влада, сенс буття людини, духовна сутність світу, цінність кохання, призначення особистості, вибір життєвої позиції тощо. Письменник болісно переживає втрату людством духовності, забуття вічних цінностей, що неминуче веде до трагедії. На його думку, протиставити будь - якому насильству можна лише одне - силу духу людини, її творчість, внутрішню свободу. Тому в романі утверджуються ідеали добра, справедливості, свободи та любові.
«Майстер і Маргарита» - це «роман у романі». Композиція роману побудована з принципом контрапункту, тобто поєднання різних, відносно незалежних сюжетних ліній, які розвиваються з різною швидкістю. У побудові роману вбачається вплив Григорія Сковороди у трактаті якого «Потоп зміїний» викладено концепцію про існування трьох світів: земного, космічного, біблійного. Кожен з яких має зовнішню і внутрішню сторони.
Характерною рисою композиції є також те, що епічна оповідь поєднується з ліричними відступами, у яких виявляється авторська позиція. На підставі сюжету роману «Майстер і Маргарита» можна зробити висновок, що Композиційно роман побудований за принципом контрапункту - поєднання різних, відносно незалежних сюжетних ліній, які розвиваються з різною швидкістю та перегукуються між собою. Такий тип побудови характерний для складних музичних творів, і в романі М. Булгакова він зумовлює поліфонію (багатозвучність) твору, надає книзі узагальнюючого характер- ру. Характерною рисою композиції є також те, що епічна оповідь поєднується з ліричними відступами, у яких виявляється авторська позиція.
Цей твір називають побутовим романом, адже в ньому широко розгорнута картина московського побуту 30-х років. Але є не менше причин вважати його романом і фантастичним, і філософським, і любовно-ліричним, і, звичайно, сатиричним. У художній структурі роману поєднуються реальність і фантастика, комічне і трагічне, історія і сучасність.
Роман піднімає захопленого читача над дійсністю, відкриваючи нові горизонти в уявлені про свободу, про кохання, про смерть і безсмертя, про силу і безсилля одноосібної влади над людьми, про реальне та ірреальне...
