Місце А. Камю у світовій літературі. (А. Камю — французький письменник, есеїст, драматург і мислитель. Він належав до екзистенціалістів. У його творчості відбилося переживання духовної кризи західної цивілізації, відчуття втрати сенсу життя. Його твори сповнені трагізму людського існування, приреченості на самотність, а його герої часто опиняються перед вибором між життям і смертю.)
"Чума" А. Камю — філософський роман-притча. (Роман написано у формі хроніки епідемії чуми, що почалася в Орані (Алжир). У романі висвітлено не лише історичні, а й філософські проблеми.)
1. Символічне значення чуми. (В історії людства чума завжди була величезним злом. Це майже невиліковна хвороба, це мор, паніка, це епідемія, яка інколи забирала життя людей цілих міст. Чума — це спустошення, руїна, це трагічне відчуття, що ти ще не хворий тільки через те, що до тебе Ще не дійшла черга. Однак у творі Камю це не лише пошесть, це — штучне зло, свідомо принесене ззовні. Сам Камю писав, що "явний зміст "Чуми" — це боротьба європейського опору проти нацизму". Але й це не все. Це не тільки чума (коричнева чума, як називали фашизм у Європі), це є загальнолюдське зло, яке загрожує всьому людству. Чума — це щось парадоксальне і нездоланне, що важко піддається осмисленню.)
2. Головний персонаж твору. (Головним персонажем твору є доктор Ріє. Від його імені ведеться розповідь про події в Орані. Вірний гуманістичним переконанням, доктор Ріє виконує Свій лікарський обов'язок, рятуючи хворих від смертельної хвороби і часто забуваючи про власну безпеку. Камю чітко дотримується хроніки подій: від створення санітарних дружин і переконання доктором Ріє посадовців про смертельну загрозу, від першої проповіді священика до досягнення піку хвороби.)
3. Кульмінація роману. (Розпал чуми, досягнення вищої точки людських страждань є кульмінацією твору. Винайдено вакцину, врятована перших хворих, муки дитини, що вмирає, чумна лихоманка Грана — ось моменти найвищого напруження філософської притчі Камю. А далі йде розв'язка — зняття санітарних кордонів, прихід до Орана першого потяга, смерть дружини Ріє.)
4. Привід замислитися. (Чума залишилася позаду. Місто оговтується від страшного мору, але в романі Камю, як і в житті, ще зарано ставити крапку. Радість від спаду епідемії може бути тимчасовою, адже затишшя часто передвіщає бурю. Доктор Ріє висловив переконання, що "чума — це нескінченна поразка". Ця думка співзвучна філософії самого А. Камю стосовно того, що людям доброї волі під силу перемогти якесь конкретне зло, але вони ніколи не переможуть всесвітнє зло. Письменник водночас веде боротьбу проти "зачумленості" суспільства. "Зачумленість" — це особливий стан людини — це не лише здатність чинити зло, а й нездатність чинити опір злу, це той стан духовного спустошення, коли все байдуже, коли з усім погоджуєшся. У цих міркуваннях автор виходить далеко за межі хроніки епідемії чуми в алжирському місті.) III. Золоті зерна філософії А. Камю. (Усвідомлення того, що вселенське зло перемогти неможливо, зовсім не означає апатію і бездіяльність. Герої роману демонструють готовність самовіддано боротися зі злом, зокрема — з чумою. І саме у цьому творі відбувається перехід А. Камю від "самотнього бунтарства до визнання спільноти, чию боротьбу треба поділяти".)
Чума» А. Камю головні герої доктор Бернар Ріє, Жан Тарру, священик отець Панлю, репортер Раймон Рамбер, Коттар, Гран, пані Ріє (мати доктора). Доктор Ріє проживає в місті Оран, він визнає лише факти, тому в його викладі події втрачають домішку будь-яких художніх прикрашання. Взагалі-то боротьба з чумою — справа практично безнадійна. Тверезо розуміючи це, доктор Ріє ні на секунду не припиняє своєї роботи, ризикуючи власним життям. Завдяки логіці і серйозності доктора, ми бачимо реальну картину епідемії. Доктор Ріє неодноразово, в силу своєї професії, стикався лицем до лиця зі смертю. Смерть дитини, що збудила до справжнього буття батька Панлю, стала серйозним випробуванням і для доктора Ріє. Здавалося б, глобальні світоглядні питання давно вирішені доктором: він не визнає Бога не тому, що його немає, а тому, що він не потрібен.Отець Панлю спочатку постає перед читачем в досить відразливому вигляді проповідника, який мало не радіє з приводу епідемії. У ній він вбачає божу кару за гріхи оранцев. Великим випробуванням для батька-єзуїта стає власна хвороба: приймати допомогу лікарів — значить визнати слабкість і непослідовність власних переконань. Священик, крім того, чудово розуміє, що допомога ця не допоможе йому врятуватися. Судячи з первісним варіантом роману, Камю наводив Панлю, який захворів чумою до релігійної катастрофи. Але в остаточному варіанті роману Панлю залишається вірний власному вибору. У числі тих, хто намагається залишити захоплений чумою місто — єдиний персонаж, що має ім’я, Рамбер. Камю дає йому ім’я по одній тільки однієї причини: він не біжить. Не біжить, незважаючи на те, що він сторонній в місті, незважаючи на те, що десь чекає його кохана жінка й Рамбер щиро вірить у те, що він повинен бути поряд з нею. Моментом пробудження людської сутності стає для Рамбера напад помисливості, коли йому «раптом привиділося, ніби залози в нього в паху розпухли і щось під пахвами заважає вільно рухати руками. Він вирішив, що це чума ».
