пользователей: 30398
предметов: 12406
вопросов: 234839
Конспект-online
РЕГИСТРАЦИЯ ЭКСКУРСИЯ

2.Художнє потрактування теми світової війни в романі Е.Хемінгуея 3.Особливості художнього стилю Е.Хемінгуея в романі «Прощавай, зброє!».

 «Прощавай, зброє!».
Що вийшов в 1929 році роман Ернеста Хемінгуея «Прощавай, зброє!» Торкнувся відразу кілька головних проблем, що хвилювали європейське суспільство в першій третині XX століття. Основною темою твору і двигуном сюжетного дії стала Перша світова війна. Розгортається на її тлі любовна історія між лейтенантом санітарного загону, Фредеріком Генрі і медсестрою Кетрін Барклі – друга, велика тема роману. Непривабливі військові будні і щирі людські почуття забезпечили авторові вихід на класичну художню проблематику – усвідомлення людиною свого місця в світі і визначення важливих буттєвих констант «війни» і «світу», «життя» і «смерті», «віри» і «невіри».
Роман «Прощавай, зброє!» Багато в чому – автобіографічний. Ернест Хемінгуей, як і його головний герой, служив на італійському фронті, був поранений, лежав у міланському госпіталі і пережив роман з медсестрою. У «Передмові» до видання 1948-го автор говорить про те, що брав участь у багатьох війнах, і це зробило з нього «упередженого в цьому питанні» людини.
Війна Хемінгуея проста і безжальна, як і його критика цього безглуздого процесу. У ній є місце подвигу, але дурості в ній, мабуть, ще більше. Більшість героїв роману «Прощавай, зброє!» Ненавидять війну. Вони б і раді з нею покінчити, але не можуть. Тих, хто йде з поля бою, чекає або розстріл, або сімейний ганьба. Італійський уряд надходить хитро: сім’я зганьбився солдата позбавляється виборчих прав, суспільної поваги і державного захисту. Будь-хто може прийти до неї в будинок і зробити з її членами все, що захоче. Ніхто з бійців не бажає такої страшної долі для своїх рідних, тому й воює, в таємниці сподіваючись на загострення хронічних хвороб, отримання невеликих поранень або кінець війни.

Головний герой – офіцер за посадою і розумна людина по натурі – розуміє і тих, і інших. Чому він, американець, опиняється в гущавині європейської війни, здається, не знає навіть він сам. Живучи в Італії, він вирішує, що краще йому встати на сторону людей, до яких він звик, ніж повертатися на батьківщину і займатися нічого не значущими діями в підготовчому військовому таборі. На реальному фронті він має справжнє діло і відчуває себе більш живим. Тут у нього – друзі, дівчата, робота. Але все змінюється, коли в життя Генрі входить Кетрін. Як тільки у героя з’являється те, заради чого варто жити по-справжньому, він без докорів сумління залишає поле бою, щоб займатися єдиним, що його цікавить – їсти, пити, спати з коханою жінкою.

Багато в чому на рішення Генрі позбутися зброї впливає і його рана, отримана в звичайному бліндажі за поїданням сиру, і наступні за нею події. Підлеглі, що переносять пораненого лейтенанта в госпіталь, постійно роняють його, лякаючись пострілів; в машині, на якій Генрі вивозять з поля бою, на нього капає кров померлого солдата – все це виглядає і безглуздо, і страшно, одночасно.

Художня проблематика роману, пов’язана з любовною темою, позбавлена ​​особливої ​​конфліктності. Ніхто і ніщо не заважає Генрі і Кетрін насолоджуватися товариством один одного. Єдине, що незмінно ставить героїв у безвихідь – це життя і її природні обставини, які вони все ж легко долають. Почуття Кетрін до Генрі носять жертовний характер. Дівчині від чоловіка потрібна тільки любов і вірність – все інше її не цікавить. Кетрін легко мириться з положенням коханки, жінки, що чекає дитину поза шлюбом, дружини дезертира і т.д., і т.п. Вона готова робити все, щоб Генрі був щасливий. Вона сама настільки щаслива з ним, що їй не потрібен навколишній світ. І Генрі її в цьому повністю підтримує.

Коли Кетрін вмирає від важких пологів, роман закінчується. Хемінгуей просто і лаконічно описує останню сцену прощання Генрі з Кетрін, що нагадує герою «статую». Перед смертю дівчина залишається вірна собі: вона не хоче, щоб до неї звали ні доктора, щоб полегшити тілесну біль, ні священика, щоб полегшити біль духовну, все, чого вона хоче – це Генрі.

Питання переходу з цього світу в інший в «Прощавай, зброє!» Описується, як процес природний, що не викликає страху: поранений Генрі бачить себе виходять з тіла, Кетрін не боїться вмирати – вона просто не хоче цього робити. Не особливо релігійні герої, тим не менш, на перевірку виявляються людьми віруючими: Кетрін дарує своєму коханому образок святого Антонія, щоб той захищав його в бою; Генрі – єдиний з усіх офіцерів з повагою ставиться до полкового священика. От тільки щоб повірити по-справжньому нікому з них не вистачає часу, а може не вистачить і ніколи – як 94-річному графу Греффі, який все життя марно прочекав приходу цього почуття.

Стиль
«Прощавай, зброє!» - твір дуже типовий для повоєнного десятиліття і, разом з тим, неповторно «хемінгуеївські» в плані не тільки проблематики, а й оповідної техніки. Це лірична проза, де факти дійсності пропущені через призму сприйняття героя, дуже близького автору: не випадково розповідь ведеться від першої особи, що надає всьому зображуваного достовірність безпосереднього свідоцтва і викликає у читача почуття емоційної співпричетності. Безпомилково пізнаваний індивідуальний стиль Е. Хемінгуея - короткий локанізм, часом навіть лапідарність фраз і простота лексики, за якими ховаються емоційне багатство і складність твору.

Недовіра до затертим словами - причина того, що проза Е. Хемінгуея виглядає як зовні неупереджений звіт з глибинним ліричним підтекстом.

Що йде від літературної наставниці Хемінгуея Гертруди Стайн різновид модернізму, виконуюча так званий «телеграфний стиль», припускає жорсткий відбір лексики і підвищення тим самим ціни окремого слова, позбавлення від всіх залишків риторики.. Підтекст - характерна естетична особливість роману. Створюється різноманітними способами. Важлива роль при цьому належить повторам. Так, в наведеному вище діалозі героїв нав'язливий повтор слів «хоробрий» і «вмирає» не описує, але безпосередньо передає їх душевний стан. Головний же прийом створення підтексту - лейтмотив.

 


03.05.2017; 21:57
хиты: 203
рейтинг:0
Гуманитарные науки
литература
мировая литература
для добавления комментариев необходимо авторизироваться.
  Copyright © 2013-2024. All Rights Reserved. помощь