Робота з розвитку мовл. грунтується на аналізі текстів різн. типів і стилів мовл.
У середн. кл. використов. впр. на аналіз тексту:1 спостереження на основі спеціально підготовлених запитань і завдань до тексту; 2 виділення і характеристика необхідних елементів тексту; 3порівняння співвідносних явищ мови (за текстом); 4аналіз тексту з погляду співвідносності використаних у ньому мовних засобів, завдання, умов, змісту висловлювання.
Важливим етапом у роботі над текстом є обробка мовного матеріалу, що включ. такі види робіт:1-мовний експеримент, 2-синонімічні заміни поданих мовних фактів, 3-побудова різноманітних одиниць мови; 4-розширення вихідного матеріалу; 5-стиснення поданої конструкції; 6-редагування.
Створенню висловлювань передують етапи: 1-бесіда(за текстом, картиною, на основі особистих вражень); 2-аналаз відповідей учнів; 3-розповідь учителя;4- складання тематичного словника5-намітка плану майбутнього висловлювання; 6-створення варіантів висловлювань з урахуванням певної ситуації; 7-аналіз варіантів висловлювань з вибором найдоцільнішої;8-удосконалення висловлювань. Схема висловлювань: теза – фрази – висновки.
Класиф. текстів. За характером авторства: Первинні, вторинні, створені на основі вторинних(конспекти, тексти переказів), первинно-вторинні(тексти огляду літератури, реферати проблемного типу, учнівс. твори); За способом розгортання змісту: моноаспектні, багатоаспектні, тексти-розповіді, описи,роздуми; Спосіб передачі фабули: безперервно-фабульні(без відступів, вставок), перервно-фабульні(з коментарями).
Сучасна мет-ка аналізу тексту не зводиться до виділення особливостей готових текстів, а розробляє методи і прийоми навч. аудіюванню, читанню, говорінню, письму. Аудіюв. і читання – рецептивні види мовленнєв. спілкування, говоріння і письмо- продуктивні. Слід формув. у учнів аудіативні навички: уміння концентруватися, аналізувати текст, визначати композицію. головну думку, форми аргументації; уміння слухати критично, пов*язувати почуте із власним досвідом, оцінювати й конспектувати почуте.
Читання включ.: поглиблене читан, ознайомлювальне, чит.-перегляд, чит.-сканування, швидке чит. Слід сформувати навички: пов*язані з технікою чит.(сприйняття графічн. знаків, співвіднести їх з відповідними значеннями); пов;язані з розумінням читання(встановл. смислових зв*язків між мовними одиницями тексту, розуміння тексту як завершеного мовленнєвого монологу).
Говоріння і письмо спрямов. на формув. навичок: досягти комунікативної мети, дотримуватися мети, дотрим. теми спілкування, аргументувати висловлені тези, використов. правила спілкування тощо.
На ур. І під час громадс. д-сті учні сприймають зразки усн. і писемн. монологічного мовлення – наукового, публіцистичн., ділового.Провідним стає монологічне мовл., більш складне в порівнянні з ділогічним. Монолог не підтримується ситуаціями, запитан., потребує більшої зібраності, попередньої підготовки, уміння говорити й писати з орієнтацією на сприймання.
Навчан. зв*язн. мовл. як складовароботи над текстом належить до складних проблем, успішне розв*язання яких можливе з допомогою дидактичних засобів, у т.ч. ТЗН. Розвиток мовл. учн. не обмеж. Спеціал. уроками. Така справа продовжується на всіх уроках мови, л-ри та інш. навчал. предметів.
