Пунктуація - (від лат. punktum крапка) - це сукупність розділових знаків і система усталених правил їх уживання. Навчання пунктуації вимагає від учителя обов'язкового врахування значення пунктуації та її теоретичних основ, від чого великою мірою залежить вибір методів і прийомів.
Пунктуація служить для розмежування смислових і граматичних зв'язків елі в у реченні, допомагає виділити думку, привести слова до граматичного співвідношення згідно із заданим смислом. Вона певною мірою відображає інтонацій ні особливості тексту.
Завдання методики пунктуації.
□ розкрити значення пунктуації та розділових знаків у писемному мовленні;
□ забезпечити свідоме засвоєння пунктуаційних правил, передбачених програмою;
□ виробити в учнів уміння й навички пунктуаційно правильно оформляти просте й складне речення, обґрунтовуючи свій вибір;
□ навчити учнів передавати на письмі діалогічне мовлення, цитувати чужі висловлювання;
□ розвивати пунктуаційну пильність;
□ виробляти вміння виправляти свої та чужі помилки, спираючись на вивчені правила та враховуючи мету спілкування.
Школа ставить завдання досягти рівня відносної пунктуаційної грамотності учнів, що передбачає володіння основними, необхідними для ефективного писемного викладу і сприйняття думок пунктуаційними правилами.
Відповідно до нових програм з української мови робота над пунктуацією розпочинається в початковій школі, де учні ознайомлюються з розділовими знаками, оволодівають первинними навичками їх уживання. Тут головна увага звертається на виразне читання, правильне інтонування конструкцій.
Методи і прийоми навчання пунктуації в сучасній школі зумовлені тим, що в реченні органічно поєднані смислові, граматичні й інтонаційні ознаки. Вони взаємопов'язані й зумовлені контекстом, від якого залежить вибір розділового знака.
У більшості випадків розділовий знак вказує і на зміст висловлювання, і на синтаксичне членування, і на інтонаційні особливості. Хоча буває й так, що в конкретному прикладі якась ознака втрачає своє значення. Наприклад, не завжди на місці паузи треба вживати розділовий знак, а відокремлення уточнюючих членів речення залежить від комунікативного наміру й відповідної інтонації.
Щоб виконати пунктуаційний розбір, учні повинні глибоко усвідомити зміст речення та його синтаксичну структуру. Послідовність розбору:
1) назвати речення, у якому аналізуються розділові знаки;
2) назвати розділові знаки;
3) указати на функцію розділового знака (відділення, виділення тощо);
4) перерахувати умови, за яких ставляться /не ставляться розділові знаки в цій синтаксичній конструкції (або сформулювати пунктуаційне правило);
5) вказати на співвідношення пунктуації та інтонації.
