Педагогічна спадщина Сухомлинського (1918-1970) багата та різноманітна. Він-автор 50 монографій, 625 статей, 150 оповідань та казок. У педагогічній спадщині Сухомлинського провідне місце займає ідея гуманізму, людяності і доброчинності. Головна мета виховання – всебічний розвиток особистості. У праці «Розмова з молодим директором» викладено принципово нові погляди на зміст, форми і методи навчання рідної мови в школі, перераховано найважливіші вміння, якими повинен володіти учитель української мови.
З Лінгводидактикою повязані такі праці Сухомлинського: статті «Слово про слово»(1964), «Література і людина»(1969), «Слово рідної мови», «На трьох китах», «Сто порад учителеві» та ін.
Сухоплинський розробив власну методику формування творчої особистості учня засобами рідної мови й висвітлив її в численних монографіях і лінгводидактичних статтях.
У методичній творчості Сухомлинського можна виділити такі напрямки:
-основні питання методики навчання мови в школі (укр мова серед інших предметів, загальнодидактичні принципи і методи навчання мови, методика уроку мови.)
-навчання граматики і орфографії (зв'язок граматики з вивченням правопису і розвитком мовлення учнів, вправи з орфографії, повторення і систематизація вивченого)
-методика розвитку мовлення учнів (робота над словом, формування навичок читання на уроках мови, розвиток усного і писемного мовлення, практичні завдання, вправи з мови, учнівські твори, казки)
-зміст і технологія «уроків мислення», які педагог проводив на природі,
-єдиний мовний режим -педагогічні вимоги до вч-словесника.
Педагог застерігав учнів та вчителів від користування сумішшю двох мов. Він порівнював мову з добре настроєною скрипкою, гра якої приносить насолоду людині і дає можливість доторкнутися до душі народу.
