пользователей: 30398
предметов: 12406
вопросов: 234839
Конспект-online
РЕГИСТРАЦИЯ ЭКСКУРСИЯ

74. Поетапний аналіз ліричного вірша


Оскільки найбільше проблем у шкільній практиці вик ликає системний аналіз саме ліричних творів, наведемо приклад такого аналізу — розглянемо вірш Д.Павличка «Я стужився, мила, за тобою...» (вивчається в 11 класі).
Я стужився, мила, за тобою,
З туги обернувся мимохіть
В явора, що, палений журбою,
Сам-один між буками стоїть.
Грає листя на веснянім сонці,
А в душі — печаль, як небеса.
Він росте й співає явороньці,
І згорає від сльози роса.
Сніг летить, колючий, ніби трина,
Йде зима й бескидами гуде.
Яворові сниться яворина
Та її кохання молоде.
Він не знає, що надійдуть люди,
Зміряють його на поруби,
Розітнуть йому печальні груди,
Скрипку зроблять із його журби.
 1. Подаючи короткі відомості про автора цього вірша, слід окремо підкреслити два моменти: гуцульське походження письменника, а відтак відображення, переосмислення у його творах природи, характерів, мови карпатського краю; таку рису стилю Д. Павличка, як пісенність лірики, досконале уміння відтворювати дух, атмосферу поетику народної пісні.
2. За жанром перед нами зразок інтимної (конкретніше — любовної) лірики з елементами пейзажної.
3. Провідний мотив твору - туга нещасливого кохання, що спонукає до творення краси, мистецтва.
4. Композиція вірша чітка, виразна, це підкреслює прозорість думки, довершеність емоційного малюнка. Вихідний момент - сум ліричного героя за коханою (1-й рядок);
розвиток почуття — ліричний герой стає явором, що росте й співає яворині, мріє про її кохання;
кульмінація — смерть явора (передостанній рядок);
резюме — яворова туга перевтілюється у Скрипку (останній рядок).
5. Система образів вірша будується на основі фольклорного паралелізму: герой і героїня - явір і яворина.
6. Поруч з паралелізмом наскрізним художнім засобом у творі є персоніфікація: явір набуває прикмет людини. У такий спосіб увиразнюється думка про одухотвореність, здатність усього сущого почувати.
Піднесено-трагічна історія кохання розгортається в поетовому рідному краю. Здогадуємося про це завдяки гірським, лісовим та лicoрубівським мотивам, а також діалектизмам (що поодинокі — не перевантажують текст і влучно вжиті): «трина» — тирса, колюча остюкувата полова; «бескиди» — гірські урвища, провалля.
Авторський задум вміло увиразнюється досить різноманітними тропами і синтаксичними фігурами. Тугу самоти, розлуки з коханою, силу почуття підкреслюють метафори (явір «палений журбою», «згорає від сльози роса»), персоніфікації «яворові сниться яворина»), просте двочленне порівняння («А в душі печаль, як небеса», «Сніг летить колючий, ніби трина»), метонімічний епітет («печальні груди»), інверсія («І згорає від сльози роса» — саме згорає).Риторичне звертання («мила»), літота («яворонька») промовисто увиразнюють ніжність ліричного героя у ставленні до коханої А метафоричний епітет«кохання молоде» розкриває безсмертя, красу, свіжість, цноту й пристрасть цього почуття в душах героїв.
Найбільше смислове навантаження падає на останній рядок вірша. Символ«скрипка» остаточно розкриває мотив твору: скрипка — це краса тужливої мелодії, краса рукотворна, уможливлена людською творчістю, чий ширше — просто краса душі людини, але саме краса, народжена, вигранена шляхетним почуттям кохання, хай навіть, нещасливого. Інверсія ще раз виділяє серцевинний символ твору. До речі, останній рядок є чіткою логічною крапкою, цілком вичерпує тему, після нього не можна додати до сказаного жодного слова.
Виразний звуковий, музичний супровід емоційного малюнка створює фонікавірша. Надто ж у 2-й строфі, де вісім разів повторюється звук [с] (що передає шум вітру у кроні дерева, символізує сум, смерть), а також у 4-й строфі, де звук [р], повторений сім разів, посилює суворість, трагізм зображуваного (алітерація).
7. Особливості віршування: Тип римування перехресне: абаб 
(тобою \ мимохіть \ журбою \ стоїть).
Віршовий розмір: п’ятистопний хорей:
я стужився, мила, за тобою,
З туги обернувся мимохіть
В явора, що, палений журбою,
Сам-один між буками стоїть.
Вид строфи: катрени
8. Підсумок: Поезія Дмитра Павличка справила на мене велике враження. Вона дещо сумна, мінорна, сповнена печальних передчуттів. Своєю ліричністю, мелодійністю схожа на народну пісню. Мені сподобався вірш, хоча було дуже шкода ліричного героя, бо добре, коли кохання – взаємне й щасливе почуття.


09.12.2016; 22:25
хиты: 241
рейтинг:0
Гуманитарные науки
литература
мировая литература
для добавления комментариев необходимо авторизироваться.
  Copyright © 2013-2024. All Rights Reserved. помощь