“Людина в світ зерно нести повинна , як зерно носить людям колосок” (Г. Коваль);
“Тарас Шевченко! Досить було однієї людини, щоб урятувати цілу націю” (Остап Вишня);
“Ми є. Були. І будем ми! Й Вітчизна наша з нами.” (І.Багряний);
“Вкраїна- це море. Воно червоне. Хто сам – потоне, в гурті – переборе” (Лазар Баранович);
“Магнат, як магніт, кожен добре знає: Сей залізо, а той золото притягає” (Іван Величковський);
“Ніяка в світі сила нас не зламає, бо нас коріння наше в землі тримає” (Г. Дудка);
“Життя не кінчається смертю, якщо залишається сад” (В. Терен);
“Я знаю: мова мамина – свята, в ній вічний, незнищенний дух народу” (М.Адаменко);
“Найпрекрасніша мати щаслива, найсолодші кохані вуста, найчистіша душа незрадлива, найскладніша людина проста” (В. Симоненко);
“Любов до книжки виявляється в тому, що з шостого класу Франко починає збирати свою бібліотеку” (М. Коцюбинський);
“Хочу, щоб ніколи, ніколи не зачерствіло серце” (М. Стельмах);
“Поганий той школяр який учителя не переважить” (Леся Українка);
“Ми працю любимо, що в творчість перейшла” (М. Рильський);
“Знай, що в світі найтяжче – це серце носити студене!”( М.Рильський);
“Той, хто зневажливо ставиться до рідної мови, не може й сам викликати поваги до себе” (Олесь Гончар);
