Учитель рідної літератури орієнтується на особистісне формування учнів із належним художнім смаком, оптимістичною психікою, національною свідомістю. Успішне розв'язання словесником цих завдань залежить від багатьох чинників, у тому числі — й від змістовного, доброякісного підручника. Власне наукові основи підручника літератури упродовж тривалого часу розробляє О. Бандура [1]. Аналіз її праць дає змогу визначити основні проблеми, які треба розв'язати на цьому шляху:
а) відповідність змісту підручника навчальній програмі шкільного курсу літератури;
б) системність навчальних завдань для роботи учнів над текстом художнього твору;
в) насиченість дидактичної частини підручників різноманітними орієнтовними основами розумових дій (пам'ятки, алгоритми, схеми, таблиці, рекомендації тощо);
г) наявність необхідного довідкового матеріалу, теоретико-літературних і критичних статей або їх фрагментів;
д) змістовність яскравих біографічних матеріалів про письменників;
є) доречність і якість пропонованого ілюстративного матеріалу, паперу, оформлення підручника та його обкладинки;
Враховуючи основні завдання поліпшення навчальної книги, розглянемо підручники-хрестоматії з української літератури, за якими навчаються в основній школі. Серед них — відомий підручник «Українська література для 7-го класу» (автор — В. Цимбалюк), затверджений у 1995 р. як пробний варіант. Структура змісту цього підручника традиційна і передбачає:
а) основні відомості історії літератури;
б) твори для самостійного читання;
в) диференційовані завдання для класів із поглибленим вивченням української літератури;
г) завдання й запитання узагальнюючого характеру, які можна використовувати для підсумкових диференційованих контрольних робіт (2 варіанти) і в позакласній роботі (3 варіанти);
д) твори наших сучасників, що живуть в Україні та за її межами;
є) ряд завдань і запитань на кмітливість, що сприяють не лише засвоєнню матеріалу, а й тренують пам'ять, уяву, орієнтують учнів у потоці знань;
е) урахування вікових психо-розумових особливостей школярів; ж) відомості з теорії літератури, подані за дидактичним принципом наступності навчання, що веде учнів від простого до складного, від відомого до невідомого.
Потребує вдосконалення ілюстративна частина підручника, має бути якіснішим і папір, на якому його видруковано.
Я вважаю, що новий підручник літератури значно виграє, якщо під час його створення будуть реалізовані такі рекомендації:
— запитання і завдання до виучуваних творів мають відповідати етапам художнього сприймання;
— виконання всіх складних завдань має спиратися на орієнтовні основи розумових дій алгоритмічного типу;
— варто зменшити на сторінках підручників обсяг статей, у яких подається «готовий» аналіз виучуваного твору й додати списки рекомендованих джерел;
— якість паперу, на якому виготовляють підручник, має бути кращою;
— створення нових підручників (як і навчальних програм) має відбуватися на альтернативній основі.
Оновлення програмно-методичного забезпечення викладання української літератури в загальноосвітній школі є вкрай важливим завданням шкільної теорії й практики. Шкільна книжка ще довго буде слугувати для учнів основним джерелом одержання наукової інформації.
