Казка – це епічний фольклорний твір чарівного, фантастичного, пригодницького змісту. В 1649 р. вперше було вжито цей термін. Особливості: характер художньої видумки. Вчитель або читає казку на уроці, або розказує, дотримуючись традиційних казкових форм: 1)Традиційний зачин (жили були…); 2)Традиційна кінцівка (Ось і казці кінечь, жили вони довго і щасливо); 3)Форми звертання (Зайчику-побігайчику); 4)Ритмічні й пісенні частини в монологах персонажа (Я коза –дереза за три коні куплена..); 5)Форми простору і часу (вправо підеш – щастя знайдеш, вліво підеш – добро знайдеш); 6)Характерні епітети (жива вода); 7)Тавтологія (диво-дивне); 8)Гіпербола (скували золоту булаву); 9)Антитези; 10)Суфікси (котику, братику, вовчище, ручище); 11)Символіка (дівчина-калина). ЕТАПИ (Пасічник): 1)Підготовка до сприймання казки; 2)Читання казки або її розповідь учителем; 3)Робота над текстом (бесіда, спостереження, перечитування, переказ, усне мовлення); 4)Повторне читання (з елементами інсценізації); 5)Виготовлення по бажанню ілюстрацій до окремих епізодів. СПЕЦИФІЧНІ РИСИ: традиційні зачин і кінцівка; алегоричність; фантастика; чарівна казкова символіка; діалогізована ритмічна мова; використ прикладок в іменах героїв; перемога обра над злом; градація; гіперболізація; використ малих фольклорних жанрів. КАЗКИ ПОДІЛ НА: про тварин, соціально-побутові, фантастичні. ВИДИ РОБОТИ: створення казок на основі запропонованого початку, аналіз казки, самостійне складання казкового сюжету.
