Кодекс законів про працю України,що був прийнятий 10 грудня 1971 р. і з того часу неодноразово піддавався змінам і доповненням.
Кодекс законiв про працю України регулює трудовi вiдносини всiх працiвникiв, сприяючи зростанню продуктивностi працi, полiпшенню якостi роботи, пiдвищенню ефективностi суспiльного виробництва i пiднесенню на цiй основi матерiального i культурного рiвня життя трудящих, змiцненню трудової дисциплiни i поступовому перетворенню працi на благо суспiльства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.
- порядок укладання і виконання колективного договору;
- порядок укладання і розірвання індивідуального трудового договору;
- порядок звільнення працівників і наступного їх працевлаштування;
- тривалість робочого часу і часу відпочинку працівників;
- засади нормування праці;
- загальні норми визначення оплати праці;
- гарантії трудових прав;
- забезпечення трудової дисципліни;
- забезпечення охорони праці;
- порядок вирішення трудових спорів;
- права і повноваження профспілок і трудових колективів.
Серед інших нормативно – правових актів, що регулюють трудові відносини, слід назвати закони України «Про охорону праці» (14 жовтня 1992р.), «Про колективні договори та угоди» (1 липня 1993 р.), «Про оплату праці» (24 березня 1995р.), «Про відпустки» (15листопада 1996р.).
