Верстка книги виявляється легшою, ніж верстка газети або журналу. Хоча у книзі можуть бути сотні сторінок, у підсумку вони звичайно виявляються суцільним текстом: глави і розділи змінюють одне одного, і не потрібно витрачати дорогоцінні години на їх розміщення на одній сторінці, як це було в газеті.
Етапи верстки книжкових видань
Робота над версткою книги зводиться до трьох етапів:
- розробка стилю оформлення (тих чи інших елементів – абзаців, заголовків – і створення шаблонів сторінок з іншими елементами оформлення);
- заповнення сторінок текстом, розміщення ілюстрацій, виносок та інших унікальних елементів оформлення;
- перегляд верстки та її коригування (виправлення помилок автоматичної верстки, контроль переносів і коридорів, припасування стилів, щоб текст помістився у відведену кількість сторінок).
Найбільш трудомісткий – останній етап, що вимагає особливої уваги і нерідко є просто нудним, хоча й необхідним. Найбільш творчий (і складний) – перший етап – створення універсальних стилів оформлення й шаблонів, що використовуються потім у роботі.
Елементи дизайну сторінки
При розробці оформлення варто брати до уваги не тільки оформлення тексту (форматування абзаців і заголовків), але й дизайн самої сторінки – розмір полів, розташування колонцифр, дизайн колонтитулів.
Колонцифра
Колонцифра – це номер поточної сторінки. Найчастіше її розміщають на полях унизу сторінки (зовні або по центру) або вгорі (вводячи в дизайн колонтитула), іноді виносять на зовнішнє поле сторінки, додатково виділяючи підкладкою або виворіткою.
При оформленні колонцифри можна використати тільки шрифтові засоби (накреслення, гарнітуру, кегль), але можна застосувати й тонкі лінії, що відмежовують колонцифру від текстового поля, а іноді й до складніших елементів оформлення.
Колонцифри ніколи не ставляться:
- на початкових і кінцевих сторінках книги (титульний аркуш, вихідні дані, сторінки з рекламними оголошеннями й подібні їм, що не стосуються безпосередньо твору);
- останній сторінці змісту, що перебуває наприкінці книги;
- сторінках з ілюстраціями на всю сторінку;
- початкових сторінках розділів і творів, якщо колонцифра розташована на верхньому полі сторінки;
- кінцевих сторінках розділів і творів, якщо колонцифра розташована на нижньому полі сторінки (зазвичай текст обривається не доходячи до нижнього краю текстового поля, і колонцифра виглядала б відірваною від основної маси тексту);
- вклейках (вони виконуються на іншому папері, іноді іншими способами друку: наприклад, повноколірні вклейки з барвистими ілюстраціями в чорно-білій книзі).
Незалежно від наявності колонцифри в нумерації враховуються всі сторінки. Приміром, після розвороту титула йде сторінка номер 5, а не сторінка номер 1. Те ж саме стосується і сторінок без колонцифр посередині книги.
У нумерації сторінок не враховуються вклейки (вони взагалі не входять у підрахунок сторінок книги, їх кількість у випускних й бібліографічних даних вказується окремо).
Колонтитули
Колонтитули – це область над текстовим полем (рідше збоку), у якій розташована інформація про книгу: ім’я автора, назва книги й/або поточного розділу. Колонтитули застосовуються для полегшення навігації по книзі: одного погляду на колонтитул з назвою розділу читачеві досить, щоб зрозуміти, у якій частині книги він перебуває. У той же час від колонтитулів із назвою книги та ім’ям автора користі практично ніякої (якщо тільки книга не містить у собі різні твори різних авторів), і використовувати їх небажано
Колонтитул ніколи не ставиться:
- на початкових і кінцевих сторінках книги (титульний аркуш, зміст, вихідні дані, сторінки з рекламними оголошеннями й подібні їм, що не мають відношення безпосередньо до твору);
- сторінках з ілюстраціями на всю сторінку;
- початкових сторінках розділів і творів;
- вклейках.
Види колонтитулів
Залежно від інформації, розміщеній у колонтитулі, їх поділяють на види.
Найпростішим є «мертвий» (постійний) колонтитул. Він однаковий на всіх сторінках і містить ім’я автора й назву твору (видання). Інформативна цінність такого колонтитула дорівнює нулю й використовувати його небажано.
Зноски, примітки, коментарі
У багатьох виданнях є необхідність верстки зносок, приміток і коментарів. Вони можуть бути розташовані на тій же сторінці (унизу, або рідше – на розширеному зовнішньому полі) або винесені в кінець книги або твору.
Існує широкий вибір способів позначити слово, якого стосується примітка. Традиційно для зносок використовують знак астериск (зірочку), а якщо на сторінці зустрічається кілька зносок – ставлять два знаки для другого слова, три – для третього і т. д.
Цілком зрозуміло, що нумерація десятої примітки астерисками буде виглядати абсурдно. Тому у випадку великої кількості коментарів використовується їхня нумерація цифрами меншого кегля, піднятими над базовою лінією тексту (верхній індекс).
Якщо коментарі до зносок розміщенні наприкінці твору або книги, а не на кожній сторінці, застосовується наскрізна нумерація, що продовжується на кожній наступній сторінці.
Якщо нумерація не застосовується, то в примітках вказується номер сторінки і наводиться фрагмент тексту, якого стосується коментар.
Сам текст посторінкових приміток верстають, виділяючи певним чином. Традиційно текст приміток набирається кеглем меншого розміру, додатково коментар можна відокремити від тексту недовгою тонкою лінією. У тексті примітки прийнято створювати зворотний абзацний відступ, щоб знак примітки залишався ліворуч від основної маси тексту.
