Шрифти одного кегля можуть мати різну ємність, тобто різну кількість знаків в рядку одного формату. Шрифт, при наборе которым в строке помещается относительно много знаков, называется емким (или плотным). Щільність шрифта визначають відношенням ширини строчних знаків типа «н», «п», «и» до їх висоти (у відсотках). Для нормальних шрифтів 10 кегля це відношення складає приблизно від 60% до 85%.У деяких книгах типографіки наводять таблиці ємності шрифтів для визначення середньої кількості знаків для різних кеглів у рядках різного формату. Не слід їх використовувати, тому що параметри того самого шрифту змінюються залежно від виробника. Більш прийнятним способом є самостійне визначення ємності.
При зменшенні кегля шрифту для залучення уваги до якої-небудь фрази необхідно враховувати той факт, що сьомий кегль і нижче знижує комфортність читання. Інтерліньяж у зменшеному фрагменті краще залишити як в основному тексту, це дозволить зберегти однорідність верстки.
Набір збільшеним кеглем використовують у навчальній літературі для виділення яких-небудь правил. Інтерліньяж при цьому повинний бути збільшений щодо основного тексту. А щоб зберегти однорідність верстки, можна збільшити для цього фрагмента відбиття між абзацами.
Можливе виділення тексту зміною кольору шрифту. Такий прийом застосовують для збільшеного кегля, наприклад у заголовках. Колір основного тексту бажано залишати чорним.
Якщо планують друкувати білий текст на чорній фоні (виворотка), то необхідно враховувати, що при цьому різко знижується читаємість тексту. Тому виворотку застосовують звичайно в заголовках або текстах невеликого обсягу з напівжирним накресленням і не дрібним кеглем.
При виділенні тексту кожний об'єкт виділяють по-різному, наприклад, якщо ім'я автора виділене напівжирним курсивом, то для назви твору необхідно застосувати інший прийом.
Кожний шрифт має індивідуальний вигляд, що робить його підходящим для даного виду публікації. За допомогою шрифтів можна додати виданню легковажний або впевнений, елегантний або богемний стиль. Потрібно тільки чітко знати, яке враження повинне зробити публікація. Залежно від цього обрати необхідний шрифт і перевірити його на читаємість.
