Творчості Федерико Гарсіа Лорки характерний зв ‘язок із фольклорною традицією. Вагому роль відіграють в поезії Гарсіа Лорки фольклорні символи. Вони відтворюють все багатство язичницької традиції. Індивідуальна творча манера поета проявляється в цілющій динаміці однозначних, чітких образних типів.
Міфологізм стає для Лорки основою оптимістичного освоєння світу символів і знаків, допомагає здолати завісу відчуження й аморфної розмитості барв. У Лорки природа й людина тісно сплетені в єдиному пориві любові й праці. Тісніш зв ’язок єднає поета з традиціями імпресіонізму, символізму, авангардизму та сюрреалізму. Домінуючим є підсвідоме в мисленні людини, що, вириваючись назовні, відволікає від тьмяних фарб буденності та самотності.
Гучну популярність письменникові принесла збірка віршів «Циганське романсеро», опублікована в 1928 році. Лорка писав цю книгу довго, то залишаючи, то повертаючись до неї знову. У віршах, що увійшли до цієї збірки, поет прославляє волелюбних мешканців його рідної Гранади, розповідає про життя простого народу Іспанії, його жалі і радощі, «Циганське романсеро» - це ж не випадкова назва однієї з кращих книг Лорки. Гранадські цигани були з дитинства близькі поетові. Їх творчість , злилась з стихією андалузької пісні, живило його лірику. Збірка присвячена не тільки циганам. Сам автор назвав його поемою про Андалузії. Для віршів його циклу характерні незвичайна поетичність і образність. Вони пройняті ліричним шумом, що переходить іноді в трагізм сприйняття світу, ворожого простим бідним людям. Гарсіа Лорка творчо сприйняв і продовжив традиції іспанського народного романсу, для якого було характерне поєднання ліричного й оповідального початку, гострий сюжет і глибокий драматизм подій.
