Рік: 1957
Жанр: автобіографічна кіноповість
Головні герої: два ліричні герої - Сашко та Олександр Довженко, мати Одарка Єрмолаївна, батько Петро Семенович, дід Семен, прадід Тарас, прабаба Марусина.
Сюжет: чіткий сюжет відсутній.
Композиція: твір можна поділити (умовно) на новели «Город», «Хата», «Смерть братів», «Смерть баби», «Повінь», «Сінокіс», «Коні», «До школи» плюс ліричні та публіцистичні відступи.
Проблематика:
- Природа і людина
- Шлях народу та людини до щастя
- Прекрасне й потворне в житті
- Покликання, сутність людини
- Роль праці в житті людини
- Добро і зло
- Життя і смерть
Особливості твору:
- Наявність двох ліричних героїв
- Фрагментарність, швидка зміна "кадрів"
- Народний гумор
- Вживання різноманітних художніх засобівУкраїнський народ постає з творів Олександра Довженка як народ, здатний до високих духовних злетів, народ з розвиненою фантазією, який живе у світі міфологізованому, сповненому олюднених природних істот. Краса — ось головний принцип духовного світу його народу.
У творі «Зачарована Десна» автор змальовує своє дитинство, яке дивним чином зливається з дитинством нації,.
Герої повісті мудрі й прекрасні у своїй простоті та глибині. Прадід Тарас, наприклад, немов давній мудрець. Невипадково руки діда порівнюються з деревом, яке є символом родоводу, вічності.
Зовсім протилежна за характером прабаба Марусина, що нагадує якусь античну Фурію.Отже, навіть у прокльонах прабабина душа віднаходила творчість, виливаючи притаманну народові схильність до словотворення та віднайдення влучних висловів.
Дід Семен — немов давній сонцепоклонник, любитель життя в його першоосновах, бо «більш за все на світі любив... сонце. Він прожив під сонцем коло ста літ, ніколи не ховаючись у холодок».
Як ми бачимо на прикладі членів Сашкової родини, у народному світогляді зливаються дві релігії — християнська та язичницька, витворюючи незвичайне та прекрасне світоглядне поєднання, в чомусь казкове, у чомусь легендарне. Саме ці особливості світогляду дозволяють народові зберігати свій творчий дух, своєрідність ментальності, здатність до опоетизації буденності.
