Бунт мав початися на Йордань біля велетенського хреста, напередодні вирубаного з льодовиська й щедро политого червоним буряковим квасом. Схоже було на те, що цього вечора Вавилон ще нічого не знав про бунт. У хатах пекли й варили, дітей і дорослих перебрано в чисті сорочки. Як тільки розвиднілося, настав час рушати на Йордань. Найперші прибули до хреста стрільці, чоловік двадцять — двадцять п'ять. Гуртувалися вони навколо Петра Джури, якого обрали собі за старшого. Люд плив до ставу кількома рукавами. Несли з собою печене й варене, несли горілку в суліях, аби тут спорожнити їх і наповнити святою водою, яку триматимуть до наступної Йордані.
Почали стріляти з гармат. Люди падали навколішки. Ніхто не розумів, що почався бунт, супротив влади. У Джури був список з іменами, кого відправляти на Соловки. Фабіяна хотіли застрелити разом з його цапом, а Джуру – на хрест посадити.
