Своєрідним продовженням роману «Чотири шаблі», який зазнав нищівної критики з боку представників тоталітарної системи, став роман Юрія Яновського «Вершники» (1935 p.).
Твір належить до романтичного епосу, проте у дослідників тривалий час викликала суперечку його жанрова приналежність, адже у романі вдало поєднані ознаки народної думи, героїчної поеми і новелістичного роману. До якого жанру тільки не зараховували роман: його називали циклом новел, героїчними новелами, баладами в прозі, поемою в прозі.
Твір складається з восьми новел, у кожній з яких розвинуто безліч мотивів, вихоплених автором з полум'я громадянської війни. Кожна новела — це цілком самостійний художній твір, своєрідна епічна картина громадянської війни. Єдиний сюжет відсутній, обставини і герої різні, лише хтось з них промайне в іншій новелі. І водночас усі новели становлять єдине ідейне та композиційне ціле. Сюжет роману розвивається не в стрункій послідовності, а довільно: із «забіганням» наперед і поверненням у минуле.
У романі немає справжніх переможців. Він сприймається як розповідь про трагедію розпаду людського роду, трагедію матері, трагедію України, трагедію, коли «...рід розпадається, а клас стоїть».
Кожна з новел є вершиною героїчного напруження. Початок роману став класичним. З першої фрази автор задає творові ритм.
Індивідуальний стиль Яновського характеризується поєднанням високої патетики і тонкого гумору, химерного сплетіння фантастики і реальності, романтичної поетики, символіки і суто реалістичних деталей.
