Максим Рильський народився 1895 р. в сім’ї українського культурного діяча, економіста й етнографа Тадея Рильського та простої української селянки Меланії Чуприни. Тадей Рильський був близьким другом батька Лесі Українки, походив із заможного польського поміщицького роду, який мав у своїх витоках українську шляхетську родину (один із пращурів Т. Рильського був київським міським писарем за часів Б. Хмельницького). Духовна атмосфера в родині батьків, в середовищі його друзів (гімназистом юний Максим жив у композитора Миколи Лисенка) справила глибокий вплив на світоглядне формування майбутнього поета. Після смерті батька дитячі роки минули на Житомирщині, в дружбі з селянськими дітьми і замилуванні природою.
Протягом 1908-1915 рр. Максим вчився в Києві в приватній гімназії, здобувши глибоку гуманітарну освіту.
У 1907 р. він почав друкувати поезії, а в 1910 р. видав першу поетичну книжку «На білих островах», друкував поезії в журналах «Українська хата» і «Шлях».
Перша книжка Максима Рильського з’явилася друком, коли авторові виповнилося лише 15 років. Була це тоненька збірочка юнацьких поезій із замріяною назвою «На білих островах», де простежуються ідейно-емоційні домінанти образного світу юного лірика: незбагненна краса природи, нерозділене кохання, недосяжність ідеалу. Прикметно, що вже на початку творчого шляху поета вабить осінньо-вечоровий «мінор», а не бадьорі весняні акорди (як-ось раннього Тичину). Мотиви першої книжки – елегія (з грец. – жалібна пісня) – лірична п’єса медитативно-меланхолійного змісту, перейнята журливо-сумовитими настроями, мріями. Один молодий композитор Яків Степовий навіть поклав на музику три вірші збірки.
Збірка «На білих островах» вмістила понад півсотні віршів у кількох циклах. Вони — досить різні за змістом, але домінує, на думку В.Панченка, мінорна лірика, добута поетом із «сердечних глибин» «Неподілене кохання у п’ятнадцять літ може видатися кінцем світу. Так і в збірці — страждання супроводжуються милими й наївними юнацькими самокартаннями, — визнає літературознавець. — У віршах поет шукає відповіді на питання про феномен життя і смерті, намагається прозирнути крізь імлу майбутнього, щоб угадати свою долю, задумується над сенсом самопожертви за свій народ. Запитань собі самому поставлено чимало». Водночас збірка містить вірші, в яких вгадується майбутній Рильський, неперевершений митець пейзажної лірики, людина, безмежно закохана в рідну природу.
