За будовою розрізняють прості, складні, складені сполучники.
Прості мають одну умовну основу, до простих належать усі первинні (і, й, та, а, але. Бо, чи) та деякі вторинні (тільки,ледве, лише, хто, котрий, як, що, однак, хоч, ні…ні, то…то, мов, коли, куди, звідки) Повторювальні (то…то, ні…ні, хоч…хоч) є простими, оскільки другий компонент дублюється. Складні діляться на 2-3-4 умовні частини, які пишуться разом або через дефіс, до них нажелать лише вторинного типу (ані…ані, немов, начебто, нібито, щоб, якби, якщо, тобто, цебто, як-от, проте, зате, тільки-но, отож-бо. Складені винятково вторинного походження вони складаються з двох або більше слів які пишуться окремо (як тільки, через те що, для того що, а саме)
