Своєрідна семантика прийменників ґрунтується на значенні того чи іншого відношення.Конкретний характер цього відношення випливає із взаємодії лексичних значень повнозначних слів у межах відповідного мінімального контексту.В основу поділу прийменників на семантичні типи покладено конкретні різновиди семантико-синтаксичних відношень:просторові,часові,об*єктні,означальні,причинові,мети,умови тощо.
-просторові(де?куди?звідки?)-(в,з,за,впоперек,з-понад,поблизу);
-часові(коли?відколи?)-(біля,перед,в,близько,об,між,під,на);
-причини(чому?від чого?з якої причини?)-(завдяки,під впливом,у результаті,внаслідок);
-мети(з якою метою?для чого?)-(для,задля,ради,заради,з метою,на,в інтересах);
-умови(за якої умови?при якій умові?)-(у випадку,у разі,без,при,за умови);
-допустові(незважаючи на що?)-(при,з,всупереч,наперекір,незважаючи на);
-способу дії(як?яким чином?яким способом?)-(з,без,на,по,до);
-кількісні (скільки?на скільки?у скільки?)-(з,зо,по,на,в);
-об*єктні(про що?без чого?з ким?)-(про,до,без,у,в,на,з);
-означальні(який?якого?)-(з,зі,від,на,у,в,до);
-порівняльні(як хто?як що)-(за,від,з).
Семантичний тип прийменника потрібно визначати лише у контексті,однак навіть тоді не завжди однаково тлумачиться категоріальне значення прийменника.Окремі прийменники розрізняють також за сферою вживання.
