Активні дієприкметники виражають ознаку за дією, яку виконує пояснюваний іменник:атакуючий загін, дозрілий плід. Пасивні дієприкметники виражають ознаку за дією, яку над пояснюваним іменником виконує хтось інший: розв'язана задача, пошитий костюм.
Активні дієприкметники теперішнього часу утворюються від основи теперішнього часу (форма третьої особи множини без закінчення) за допомогою суфіксів: для дієслів І дієвідміни -уч- (-юч-),для дієслів II дієвідміни – ач- (-яч-): Ріж[уть] + уч(ий) ⇒ ріжучий, пала[ють] + юч(ий) ⇒ палаючий,
Активні дієприкметники минулого часу утворюються від основи неозначеної форми (відкидання від інфінітива кінцевого -ти- за допомогою суфікса -л-: дозрі[ти] + л[ий] – > дозрілий. Пасивні дієприкметники утворюються від основи неозначеної форми (минулого часу — від дієслів доконаного виду, теперішнього — від дієслів недоконаного виду) за допомогою суфіксів -н-, -т-:
виконати + н(ий) ⇒ виконаний, пошити + т(ий) ⇒ пошитий,
1.Якщо основа інфінітива закінчується суфіксом -й-, то під час утворення дієприкметника цей суфікс опускається і вживається суфікс -ен-: побачити + ен(ий) > побачений
Водночас відбуваються характерні для дієслівних форм чергування звуків [с]/[ш], [з]/[ж], [д]/[дж]: скошений, звужений, збуджений.
Якщо перед суфіксом -ен- стоїть губний звук ([ф], [м], [б], [п],[в]), перед суфіксом -ен- у дієприкметнику з'являється звук [л]:
висловити + ен(ий) ⇒ висловлений
2. Від деяких дієслів утворюються пасивні дієприкметники і з суфіксом -т-, і з суфіксом -ен- (тоді голосний перед -ти- опускається):
загорнути ⇒ загорнутий ⇒ загорнений;
розколоти ⇒ розколений.
