Інфінітив в укр мові є дієслівною формою, що називає дію, стан або процес безвідносно до способу, часу, особи та числа. Ці фактори певною мірою поєднують його з віддієслівними іменниками. Проте інфінітив виражає дію як загальний процес, і це відрізняє його від віддієслівних іменників, що вказують на опредмечену дію.
Інфінітив-неозначена форма дієслова-дієслівне утворення, що називає дію або процесуальний стан без вказівки на спосіб, час, особу, число і рід. Інфінітиву властиві загальні дієслівні граматичні категорії виду, перехідність і стану.
У системі дієслів інфінітив усвідомлюється як початкова (вихідна) форма-у словниках стоїть саме у формі інфінітива.
На думку більшості мовознавців, інфінітив у індоєвропейській мові був скамянілою формою давального відмінка іменника зі значенням дії з давньою основою на –і- короткий. На сьогодні інфінітив зберігся в усіх словянських мовах (крім болгарської), спостерігається в латинській, анг, нім та ін. У давньоруській форма інф закінчувалася суфіксом –ти(-ті): бити,зрідка вживався зредукований варіант суфікса –ти, або –ть.
Для укр мови форма на –ти є найбільш типовою і сьогодні, форма на –ть характерна для поетичного,художнього мовлення.
В сулм інфінітив твориться за допомогою суфікса –ти (рідше зредукований варіант –ть, що приєднується до дієслівної основи: робити і робить. Після основи на приголосний завжди вживається суфікс –ти (пек-ти), а після основи на голосний-можливі варіанти –ти,-ть (нажи-ти-ся, нажи-ть-ся). Однак варіант із суфіксом –ти більш уживаний, він використовується в усіх стилях мовлення і є нормативним (крім художнього і розмовного стилю)
Інфінітиву властиві лише граматичні категорії дієслова: вид(доконаний,недоконаний), перехідність (перехідне, неперехідне), стан (активний, пасивний, зворотно-середній, позастановий.)
Однак, інфінітивні утворення в системі дієслова відіграють важливу роль, оскільки використовуються або як будівельний матеріал у складі часових форм, або ж втягуються в категорію умовного чи наказового способу, наприклад: Дієслівна форма Майб час, спосіб утворення-складна форма утв поєднанням форми інфінітива із суфіксом-им-(Житиму, житимеш, житимемо). Спосіб утворення –складена форма утворилася поєднанням інфінітива з допоміжним дієсловом бути в особовій формі(буду вчити, будеш вчити). Умовний спосіб, спосіб утворення-безособова форма твориться поєднанням інфінітива і формотворчої частки б(радіти б, допомогти б). Наказовий спосіб, спосіб утворення-дієслова у формі інфінітива можуть набувати значення наказового способу.(Мовчати!).
Дієслівна форма-дієприкметник, спосіб утворення-основ інфінітива+суфікси –Л-,-н-,-ен-,-т-.-м-.(змерзлий,заспіваний, прожитий).
Дієслівна форма-присудкова форма на –но,-то, спосіб утворення-утворення, поідне від пасивного дієприкметника минулого часу, що, у свою чергу, утворився від основи інфінітива(зібрано)
Дієслівна форма-дієприслівник, спосіб утворення-основа інфінітива+суфікси –ши, вши(засміявшись, прибігши.)
