Працюючи в школах, Васильченко зібрав багатий матеріал про життя сільської інтелігенції, зокрема вчителів. Його серце обкипало кров’ю, коли він бачив, як учитель поневіряється, але замість протесту іноді ламає шапку перед начальством, згинається в три погибелі перед попом та жандармом, запобігає ласки в багатіїв, пристосовується до підлоти.
«Талант»В центрі повісті — трагедія молодої талановитої дівчини з народу, людини, яка шукала життя світлого, справжнього, щасливого, яка хотіла віддавати свій талант людям. Коли вже не мала змоги грати в театрі, здавалося їй, що знайде себе в коханні, та коханий одурив її. Не дали дівчині й співати. А останньою краплею страждань Тетяни стало прилюдне її осоромлення в церкві. Чутлива душа не могла витримати наруги.Тетяна говорила, що отримує насолоду, граючи в театрі для людей. В цьому виливала вона свою душу, бачила сенс життя. Але дівчину позбавили повітря, відібравши змогу творити. А це для творчої людини гірше смерті.
Новела С. Васильченка ''Вечеря'', в якій йдеться про нестерпні умови життя сільських учителів, їхнє напівголодне існування. У трагікомічну ситуацію потрапляють сільські вчителі Недбай і Петльований: на свят-вечір вони залишаються без крихти хліба, і вимушені, самотні й голодні, збирати під партами учнівські недоїдки та їсти олію, яку староста купив для замазки вікон. ''Панська''вечеря, як глузливо пише автор, в нетопленій хаті була типовим явищем тогочасних учительських буднів. Звідси і символічна назва твору, яка містить іронічний підтекст, що відповідає звучанню оповіданнязагалом. Письменник влучно підібрав і прізвища викладачам: Недбайнемає й кусня хліба, голодний ''солодко марить про солодку кутю'', Петльований,в свою чергу,наївно ''петляє''у своїй брехні: ''Слухай, земляче, чи не знайшлося б у тебе того...чого-небудь іззісти, хоч хліба шматок...я, бачиш, сьогодні забув пообідати, так немов того...'' Наївна брехня в уривчастій фразі молодого вчителя викликає співчутливу сумну усмішку.