«Молода Муза», «Українська хата». Дискусії: Іван Франко – М. Вороний, «хатяни» – С. Єфремов. «Молода муза» маємо дві версії походження назви: а) авторство приписується Луцькому (за аналогією до «Молодої Польщі»);б) вона походить з новели Яцкова «Доля молоденької музи».Не мали концептуальної мистецько-естетичної програми:а) дебютували на сторінках Літературно Наукового Вісника з посередництва І.Франка, тому не спромоглися на розлогу / бунтівну щодо народництва теоретичну програму;б) початком «Молодої Музи вважають 1906 рік і пов’язують із виданням журналу «Світ», хоч де-факто угрупування стало «офіційним» у 1907 році;в) не мали маніфесту, проте І. Франко назвав статтю Луцького у газеті «Діло» (1907) «Маніфестом Молодої Музи»;г) були не організацією чи угрупуванням у повному розумінні цих слів, а літературним клубом із фіксованим місцем зустрічей – львівська кав’ярня «Монополь», де можна було випити кави, перечитати газети й побачити «богемну» публіку. Там відбувалися і дискусії з І. Франком. Основні риси:орієнтування на модерністську Європу, декаданс;неприйняття реалізму;естетична платформа базована на служінні красі, ідея мистецтва заради мистецтва;мистецький синтез;експлуатування нової тематики: наприклад тема самогубства, песимізму.Я. Поліщук пов’язує феномен «Молодої Музи» із сецесією.Представники: Лепкий, Луцький, Карманський, Пачовський. Яцків та ін.«Українська хата»журнал, видавався з березня 1909 до вересня 1914 року під редакцією Богацького й Шаповала;оголосили себе «національно-поступово-демократичними», мали нести «поміч і світло в темну українську хату», але невдовзі виявилося, що цей народницький заклик не збігся із змістом журналу, тому що критикували традиції українофільства з його лібералізмом, поміркованим демократизмом, поступливістю; пропагували ідеї модернізму, емансипації, фемінізму; Їх погляди породили полеміку з критиком та літературознавцем С. Єфремовим, який погляди «Української хати» кваліфікував як витвір рафінованого міщанства, декадентство й безпринципність;в журналі друкувалися художні твори Олеся, Вороного, Кобилянської, початківців Рильського, Тичини, Семенка та ін., а також переклади та літературна критика;хатяни прагли до розбудови нації з метою автономізації.
