Основою будь-якої давньої культури є писемність. Найдавніші пам'ятники слов'янської писемності знають два алфавіти - кирилицю і глаголицю. У другій половині IX ст. був створений глаголический алфавіт, на якому писалися перші переклади церковних книг для слов'янського населення Моравії і Паннонії. На рубежі IX-X ст на території Першого Болгарського царства в результаті синтезу здавна поширеного тут грецького письма і тих елементів глаголиці, які вдало передавали особливості слов'янських мов, виникла абетка, що отримала пізніше назву «кирилиця». Надалі цей більш легкий і зручний алфавіт витіснив глаголицю і став єдиним у південних і східних слов'ян.
Поява писемності обумовлено внутрішніми потребами суспільства на певній стадії його розвитку - розкладання первіснообщинного ладу, виникнення класового суспільства і держави. Це означало якісний стрибок у розвитку культури, тому що писемність є найважливішим засобом закріплення і передачі в часі і в просторі знань, думок, ідей, збереження і поширення досягнень культури.
Розвиток писемності на рідній мові призвело до того, що російська церква з самого початку не була монополістом у сфері грамотності та освіти. Про поширення грамотності серед демократичних верств міського населення свідчать берестяні грамоти. Це листи, пам'ятні записки, власницькі записи, навчальні вправи і т.д. Лист, таким чином, використовувалася не тільки у створенні книг, державних і юридичних актів, але і в побуті.
Існувало в Стародавній Русі і шкільну освіту. Відразу ж після введення християнства Володимир наказав віддавати «на книжкове навчання" дітей «кращих людей». Ярослав Мудрий створив школу в Новгороді для дітей старост і духовних осіб. Навчання велося рідною мовою, навчали читання, письма, основам християнського віровчення та рахунку. Були й школи вищого типу, які готували до державної та церковної діяльності. Одна з них існувала при Києво-Печерському монастирі. З неї вийшли багато відомих діячів давньоруської культури. У таких школах поряд з богослов'ям вивчались філософія, риторика, граматика, використовувалися історичні твори, збірники висловлювань античних авторів, географічні і природничонаукові праці.
