пользователей: 30398
предметов: 12406
вопросов: 234839
Конспект-online
РЕГИСТРАЦИЯ ЭКСКУРСИЯ

33. Німецькі педагоги Кершенштейнер та Лай.

Ґрунтуючись на даних біології та експериментальної педагогіки, спробував створити так звану педагогіку дії, яка характеризувалася надмірною биологизацией виховно - освітнього процесу.

Робота "Експериментальна дидактика", в якій він викладав основні вимоги до трудовій школі. Вважав, що ручна праця повинен вводитися в народну школу насамперед як засіб розумового, фізичного і духовного розвитку учнів.

намагався створити нову педагогіку - педагогіку дії. Вихідним пунктом і способом реалізації педагогіки дії виступала повна життя дитини з її гармонійним різноманітністю реакції. В основі навчання повинна лежати послідовність таких дій, як сприйняття, розумова переробка сприйнятого, зовнішнє вираження сформованих уявлень за допомогою опису, малюнка, дослідів та інших коштів. Головне місце в цій тріаді - сприйняття, переробка, вираз. Лайвідводив особливу роль виразу, який і є власне реакцією, дією, спрямованим на пристосування дитини до навколишніх умов середовища, в тому числі і соціальних. Ігри, спорт... ведуть до порушення систематичності наукової освіти. Для того, щоб дитина навчилася правильно реагувати на навколишню обстановку, Лай вважав за необхідне організувати у стінах школи таку соціальну мікросередовище, яка змушувала б учнів узгоджувати свої дії з законами природи і з волею цієї спільноти людей. Школа, на його думку, повинна готувати лояльних громадян буржуазного держави, важливе місце в цьому громадянському вихованні Лай відводив релігії.

"Школа дії". Школа дії хоче створити для дитини простір, де б він міг жити і всебічно реагувати на оточуюче. Він хоче перетворити школу в общину, створити для дитини природне і соціальне середовище. Нам необхідно моторне виховання, педагогіка дії. Пасивно сприймає навчання повинно бути замінено наглядово - образотворчим, словесна школа - школою дії.Зміст основного педагогічного принципу дії:

Вихованець є член навколишнього його життєвої середовища, вплив якої він на собі відчуває і на яку він в свою чергу реагує.

Вроджені рефлекси, реакції, інстинкти, які проявляються в іграх... повинні стати основою й вихідним шляхом всього виховання. Це біологічна сторона виховання.

Виховання має впливати на вроджені і набуті реакції... у відповідності з нормами. Це соціологічна сторона виховання.Завданням вихователя є насамперед вивчення вроджених і набутих реакцій вихованця, оскільки від них залежить коло уявлень та ідей.

Цей напрямок  користувався популярністю у Німеччині й інших країнах на початку XX ст. Його засновником виступив Георг Кершенштейнер (1854-1932) – німецький педагог, який керував впродовж певного часу справою освіти у Мюнхені, а свої ідеї він виклав у творі “Професійне виховання німецького юнацтва“.

Кершенштейнера хвилювала дестабілізація, яка виникала у німецькому суспільстві через наростаючі робітничі рухи. На його думку, необхідно застосувати таке виховання, яке б навіювало учням “розуміння завдань держави, усвідомлення громадянського обов’язку і любов до батьківщини“.  Кожен громадянин має служити державі у міру своїх здібностей. Будучи противником диктатури, як він іронізував, “так званого пролетаріату“, Кершенштейнер писав, що діти робітників повинні перебувати під впливом ідеологічної “обробки“ їх свідомості для того, щоб на противагу революційним впливам, яких зазнавала молодь Німеччини, можна було б “завоювати потрібну владу над умами і душами, головою і серцем учнів“.

Погляди Кершенштейнера на “громадянське виховання“ були тісно пов’язані з його теорією “трудової школи“. У кінці XIX – поч. XX ст. економіка Німеччини швидко розвивалась, а це вимагало підготовки технічно грамотних працівників. Тому Кершенштейнер виступав за систему освіти і виховання, яка б забезпечувала підготовку не тільки покірних громадян своєї держави, але й добросовісних та ініціативних у галузі своєї професійної діяльності працівників.

“Громадянське виховання“ необхідно реалізувати через народну, масову школу, яку треба зробити “трудовою“. За словами Кершенштейнера “суть трудової школи полягає у тому, щоб дати мінімум знань і максимум умінь, навичок, працьовитості, а також відповідні громадянські переконання“.

Щоб діти робітників не потрапили під небажаний вплив, треба продовжити терміни перебування їх у народній школі. У такій підвищеній обов’язковій школі, на його думку, крім набуття знань (читання, письмо, математика, природознавство, малювання) потрібно широко використовувати також різні види ремісничої праці, самостійні лабораторні роботи, практичні заняття, ручну працю. При кожній народній школі для практичних занять повинні бути майстерні, сад, шкільна кухня. Працюючи у школі, вихованці повинні послідовно розвивати у себе якості, необхідні для кращої роботи, привчитися старанно, чесно, добросовісно і обдумано виконувати процеси ручної праці.

Захищаючи ранню професіоналізацію, Кершенштейнер ставив завдання перед трудовою школою, щоб учні здобували у ній загальну трудову підготовку до майбутньої професійної діяльності. Власне професійна підготовка, за Кершенштейнером, повинна здійснюватись у так званих додаткових школах для працюючих підлітків.

Кершенштейнер був прихильником подвійної системи народної освіти. Його “народна школа“, покликана готувати слухняних і розумних робітників, ніяк не пов’язана з середньою школою (гімназіями і реальними училищами). На середню школу свій “трудовий принцип“ майже не розповсюдив. Так, у реальних училищах праця, на його думку, може здійснюватись у лабораторіях, а в гімназіях трудова діяльність обмежується роботою з книгою і підручником.

Подвійність педагогіки Кершенштейнера пояснюється його поглядами на суспільну потребу у працівниках для різних сфер діяльності. Держава потребує фахівців у різних галузях праці: рільників, фабричних робітників та ін. Значно у меншій кількості потрібні державні робітники інтелектуальної праці. Цьому відповідає, як стверджує Кершенштейнер, і розподіл природних здібностей серед населення. Більшість його має нахил і здібності до праці фізичної, меншість – до праці інтелектуальної. Відповідно до цього мусить бути побудована й система освіти і виховання. Масова школа має готувати фахівців фізичної праці. Теоретичні знання даються у тій школі лише тому, що вони допомагають оволодіти фахом. Значно менша кількість шкіл має готувати своїх вихованців до інтелектуальних професій.


10.12.2015; 00:05
хиты: 210
рейтинг:0
для добавления комментариев необходимо авторизироваться.
  Copyright © 2013-2024. All Rights Reserved. помощь