Повість „Для домашнього огнщца" читається немов сенсацшний~кримінальний роман. Акцент згущений до трьох днів, від коли каштан Антон Ангарович вернувся з Боснії до Львова. Головна героїня — його жінка Анеля. Передісторія така: Капітана перенесли до Боснії, де він був кілька років. Жінка не могла достатньо жити з частини чоловікової плат ні, бо мала ще двоїх дітей. Вона зі знайомою Юльцею відкриває дім розпусти, який відвідують визначні цивільні й деякі військові особи. Це все діється „для домашнього вогнища". Пізніше вона поширила свій бизнес і відправляла цілими партіями бідних, але гарних сільських дівчат, на міжнародні торжища „живого товару".Та вернувся капітан Ангарович із Боснії, і вже під час першого його побуту офіцери його бойкотували. Виклик на поєдинок, і то найкращого свого приятеля — Редліха. Аж після поєдинку, в якому Ангарович поранив Редіха, який стріляв не ціляючи, капітан приходить на третій день додому, в якому розігралася трагедія. Анеля признається чоловікові до злочинів і просить його, щоб дав їй на хвилю револьвер, яким він мав стрілятися. Надходить поліція з дівчатами, які мали пізнати ту „паню", що їх вербувала на виїзд до за кордонних домів розпусти.
Капітан пішов відчиняти двері поліції, а Анеля відійшла до іншого покою, де і застрелилася під час того, як її чоловік полагоджував формальності з ко-місарем поліції. Побачивши цю трагедію, дівчата свідомо „не пізнали" в Анелі тієї пані, що „їх вербувала до служби". Анеля Ангарович — це енергійна жінка, хоч її енергія пішла неморальним шляхом.
Ангарович, Анеля, Гертер, Редліх, Штернберґ, Райхлінґер, Гірш, Юльця, — це особи не української народности. В образі головної героїні повісті «Для домашнього огнища» Анелі Ангарович І. Франко змалював тип інтелігенції внутрішнього складу. Письменник показав, що, ставши на шлях соціального злочину, Анеля не втратила людської гідності і моральності. Не знімаючи з себе провини, вона викрила справжніх злочинців ганебного промислу, всіх тих, хто вважав себе цвітом інтелігенції. Устами головної героїні І. Я. Франко розвінчує розтлінну шляхту, яка силою влади грошей штовхнула жінку в болото суспільного дна. Письменник викриває мерзенність основ, на яких тримається буржуазне благополуччя і зазначає, що причиною розпаду домашнього вогнища як форпосту моралі і родинного щастя, як запоруки майбутнього народу є розкішне життя і потворне виховання в отруєному повітрі шляхетсько-буржуазного суспільства.
