Однойменний цикл із назвою цілої збірки „Із днів журби" має 12 віршів. Переважають в цьому циклі любовні мотиви, відомі нам із „Зів'ялого листя". На писаний 25-го липня 1899 р. вірш свідчить про те, що за ним ходить „тінь його любови".
Ліричний герой віршів збірки «Із днів журби» характерною психологічною
динамікою репрезентує ті порухи поетової душі, які раніше не могли
відобразитися у ліриці. Це, зокрема, звернення до індивідуального в людині, що виявляється у відтворенні настроїв та детальному аналізі психічних станів,яке відзначав Франко-критик у своїх сучасників. Найяскравіше названіособливості відбилися на образі ліричного героя аналізованої збірки, оскільки він — і носій свідомості, і предмет зображення. У свідомості героя, найбільш адекватного авторові, концентрується весь «трагізм». І.Франко показує закоханого героя, який страждає, бо не може забути кохану дівчину. Тим самим автор наштовхує на думку, що це той же герой, що ледве не полишив себе життя в «Зів’ялому листі», але здоровий глузд його переміг, і ліричний герой пережив той страшний період життя, а зараз тільки тупий застарілий біль тривожить час від часу його серце. Про це свідчать поезії, що відкривають збірку, в яких знову яскраво проступає мотив страждання, муки.
