Мирний показує інтелігента не у відірваності від народу, а в служінні йому, у праці для його добра. У цьому зв’язку повість “Лихі люди” має оригінальну сюже- топобудову: минуле головного героя Петра Федоровича Телепня подано через його виді- ння-марення, зовнішні події майстерно злиті зі спогадами, доповнюють їх. Автор відмовля- ється від складної інтриги, починаючи повість з кульмінації – арешту Петра Федоровича. Це дало можливість Мирному відразу розкрити долю головного героя і зосередитися на про- цесі самоусвідомлення персонажа через його суб’єктивну самосвідомість. Автор “Лихих людей” визнає моральну відповідальність інтелігенції перед народом: вона, володіючи знаннями, маючи доступ до надбань культури, покликана спрямовувати дії мас, включаючись у боротьбу проти не- справедливості.
Письменник розповідає в ній про життя, погляди і поведінку різних представників тогочасної інтелігенції. Одні з них зображені як захисники інтересів народу. Це Телепень і Жук. Вони належать до демократичного табору. Інші ж, навпаки, показані як прибічники системи (царизму, поміщиків і капіталістів). Саме такими є Шестірний і Попенко.Така тема повісті. Події, зображені в повісті, відбуваються вже після скасування кріпацтва в 1861 р. і розгортаються на тлі широкої картини соціального життя народу.
Одна з особливостей змалювання дійових осіб у цьому творі — Телепня, Жука, Шестірного, Попенка — полягає в тому, що письменник простежує за їх поведінкою, починаючи з шкільних років аж до того часу, коли вони стали на шлях самостійного життя. Автор показав, як поступово змінювалися їх звички, прагнення і погляди на життя народу, як колишні шкільні товариші стали політичними ворогами.